Чтение онлайн

Що це було? Мабуть, НЛО, ні сіло, ні впало на Землю зайшло. Що це було? Мабуть, НЛО… Жаме. Бувайте, Інвалідівно!

Вдома надвечір у хвіртку загупав сусідський Валєрка.

–  Тітко Катю, тітко Катю.

–  Що тобі?

–  Вам лист. Від Романа Григоровича. Він ще позавчора наказав віднести, а я його у книжку поклав, а книжку Денис Клименків забрав, а я шукав-шукав, а тоді в Дениса забрав.

Нате.

У щільно заклеєному конверті лежав папірець з зошита.

«Зозулько! Даруй. Трапилася нагальна можливість гарно заробити. Терміново перекладатиму українською останні партійні

документи, для видавництва. Я хочу, аби в тебе було все. І все у тебе буде. Чекай. Р.».

Змайнув тиждень. Селом пішла чутка, що наш Роман Григорович став знаменитістю. І про якусь статтю в газеті говорили. Катерина схибнулася на чеканні. Все скінчилося швидко, різко, прозаїчно. Як годиться в житті, на відміну від мексиканських серіалів. За статтю його виключили з партії, вигнали зі школи, витурили з сорокаквартирного. Він потріпотів-потріпотів, як метелик у сачку, оббиваючи пилок наївності з крилець, попобігав у пошуку хліба насущного і в Києві, і в селі. Не знайшов нічого пристойного, кисень йому було перекрито раз і назавжди, вміло і надійно. Від голоду відбивався чорноробом у радгоспі, а від холоду врятувала його баба Сенька. З Катерининого життя зник. А за місяць вона дізналася, що вагітна.

Бить ілі нє бить?

Вот вопрос. Бить!

Прєзєрватіви «лайф стайлз»!

Хоча умовно ресторатор Душман відкрився давненько, і його «Розслабон» набув певної популярності, - урочистої презентації не сталося, - Душман хотів, щоб усе було абґемахт. Прибуле з Польщі обладнання, біле аж біле, чекало своєї з’яви на світ з контейнерів, розміщених допіру у радгоспній коморі. Трактор за готівку і банку зрівняв ділянку навкруги, бригада алкашів за банку і банку вимостила доріжки білими плитами, понагортала тут і там купки каміння, з понтом - альпінарії, поробила мангали для шашликів. Дві тітки за турецьку кохтину і пляшку кожна понасівали серед каміння і пообіч доріжок живі квіти, поначіпляли, строго за картинкою з журналу, квіти штучні.

Електрик з радгоспу за готівку і банку провів кругом світло: на кухні таке собі просте, а в залі - з китайських вигадливих ліхтариків. І примудрився таки подати струм до гнутих неонових літер над входом. Щоб здалеку по трасі видно було яскраво-червоне - «Розслабон». Хоч не хоч, а заїдеш. Червоний, не тутешньої крихкої і негарної, а закордонної міцної та ловкої цегли паркан-бордюр випинався через рівні відтинки стовпчиками-вежками, на яких тріпотіли під вітром трикутні, під середньовічні, вимпели з написом «Розслабон».

Роботи було ще в###алом. Два кіоски в Києві, на станціях метро Оболонь і Мінська, і з десяток найнятих тіток на двох базарах, керовані з Турції владною рукою Нінон, у поті чола видобували з трусів та жуйок живі гроші. Душман у ще незвичній для себе ролі приватного підприємця крутився, як електровіник, впирався рогом, як папа Карло, орав, як залізний трактор і напружувався по самісінькі бивні.

«Мальчік хочєт в Тамбов, чікі-чікі-чікі-чікі-та». МальчікДушман теж хотів багато чого. Ба, й усього. Геть чисто.

Окрім каміння в печінці і гарячої

смоли в чарці.

Того фатального для Занадтого і його жертви дня, Душман, зазвичай, зранечку крутився на будівництві. Кляті алкаші значно відхилилися від проекту - картинки з журналу. І держкомісія в особі Душмана мала вжити заходів. Траса була порожньою. У кінці вулиці імені 60-річчя Жовтня, яка впиралася в шосе якраз навпроти «Розслабону», бовваніла якась непевна постать. Душман упізнав Міністра. Діагноз поставити було неважко: труби горять, суне по ліки, мо’ із свайби хтось прокинувся і наллє.

Міністр, як ранковий серпанок, то хилитався, то стелився.

Слабкою рукою змахнув - вітав Душмана, побачив Жульку, яка не любила п’яних і, як завжди, роззявила пащеку, нахилився, аби дрючком кинути в неї. І раптом. Раптом з вулиці імені того ж таки 60-річчя Жовтня на великій швидкості вихоплюється темно-синій «жигуль», підлітає до Міністра і з усіх сил б’є його крилом по голові. Міністр і не кавкнув.

Душман завмер. Міністр, як підтятий, впав на бетонний бордюр головою і вмер. Авто гайнуло на Київ. Душман подивився на номер.

Міліцію покликав на місце пригоди чоловічий голос. Не ідентифікований. Душман не бажав ідентифікуватися в міліції, бо. Як написано в одній гарній старій книжці: «По праву давнихъ отношенiй и в силу взаимной симпатiи оне никогда не оставляли один другаго безъ теплаго участiя въ различныя минуты жизни». З новою зустріччю з правоохоронцями Душман, про всяк випадок, не поспішав. Вражений драмою, що розігралася на його очах, Душман схопився був за свій мобільний телефон, аж пригадав вичитане в газеті, що цей винахід дозволяє запеленґувати його власника у будь-якій точці земної кулі навіть тоді, коли по ньому мовчати, бо посилає на супутник сигнали. Коли ж по ньому говорити, то розмову зафіксувати - що два пальці обслинити.

Тому подався на пошту до Люби-поштарки.

Міліція Душмана допитала як потенційного свідка, але їм він сказав, що на той час ще до ресторану не прийшов і нічого цікавого на трасі бачити не міг. А на нєт, як сказано в однойменній опері, і суда нєт. Відтоді ось-ось дев’ятини по Міністрові, а Душман не визначився. Як і з міліцією не зв’язуватися, і свій інтерес уполювати. Типова ситуація:

«Що ж його робити, дорога редакціє? Як піду на танці, так - аборт».

Кліп про Душмана на пісню «Нє валнуйся, бабка, нє валнуйся, любка».

Біло-рожева Джеральдін з кулькової ручки, - повна пазуха принади, лежить у нього з одного боку. Друга така сама, тільки руда-рудісінька в усіх місцях, лежить з другого. Третя, ще огрядніша, з відерною фермою і кавуновими сідницями, вихиляється перед ним, скидаючи в темпі лахи і потроху залишаючись в мереживних трусах і мереживних панчохах. НЄ ВАЛНУЙСЯ, БАБКА, НЄ ВАЛНУЙСЯ, ЛЮБКА!

Геть труси, бій трусам! Труси - пережиток ганебного минулого. Труси - опіум для народа. Труси - прадажная дєвка імпєріалізма. ЧТО ЖЕ БУДЄМ ДЄЛАТЬ, МІЛИЙ МОЙ ДЄДОЧЄК, ЧТО ЖЕ БУДЄМ ДЄЛАТЬ, СІЗИЙ ГАЛУБОЧЄК? Мір трусам, вайна калготкам. Труси - розум, честь і совєсть нашей епохі! Всі труси - селянам, а чулкі - рабочім! БУДЄМ ФЬЮ-ФЬЮ, БАБКА, БУДЕМ ФЬЮ-ФЬЮ, ЛЮБКА, БУДЕМ ЩЕ РАЗ ФЬЮ-ФЬЮ-ФЬЮ, СІЗАЯ ГОЛУБКА!