Кали-юга, Олди Генри Лайон

Кали-юга

на обложку

Олди Генри Лайон

Шрифт:

— Холера ясна! — в роду Бабая, поза сумнівом, були поляки. — Чугайстре, у твого що, автоном?

— Ні, ручне.

— У мене теж.

Бабай клацнув перемикачем режимів: нічого не змінилося. Дві хвилини лайки — й він визнав свою поразку. Повернулися Синус із Качком, які готували дрони до зльоту. Обидва розрахунки повним складом витріщалися в дисплеї, спостерігаючи, як дві «Баби-Яги», набравши крейсерську швидкість, летять у самоволку до позицій противника.

— Постріляли, бляха!

На другу «Бабу-Ягу» сьогодні

встановили кулемет. Випробувальні стрільби пройшли успішно, але навчання й бойовий виліт — «це дві великі різниці», як кажуть в Одесі. Бій завжди підносить сюрпризи. Здебільшого неприємні.

Але щоб так?!

Дрони синхронно скинули швидкість. Тепер вони пливли над ворожими позиціями, немов хижі медузи над морським дном, вишукуючи поживу. В окопах було порожньо — жодної теплової сигнатури. По бліндажах поховалися, зазначив Бабай. Ми їх вже котру ніч кошмаримо. Й маскування поліпшили — він насилу відшукав примічений бліндаж, на який учора не вистачило бомб.

— Хтось вирішив зробити за нас нашу роботу?

— Ось зловлю я цього «когось»…

— Лівіше давай! Ось він, бліндаж…

Не послухавши поради, дрони рушили праворуч. Лише коли вниз пішов перший скид, Бабай розгледів, куди цілив невідомий викрадач. Мінометна позиція була накрита маскувальною сіткою з накиданим зверху листям, гілками, пом'ятими пластиковими баклажками — таке сміття рівним шаром вистилало всі кацапські позиції.

Окатий, оцінив Бабай викрадача. А ми проморгали.

Рвонуло знатно. Дисплей осліп від спалаху, на ньому розповзлася кучерява снігова — в реалі вогняна — хмара із завитками по краях. У повітря злетів понівечений мінометний ствол. Сто двадцятка, на око визначив Бабай.

— Їбаш! Давай!

Другий міномет, виявлений метрів за сто, спіткала доля першого. Дрони розвернулися й пішли назад. Уперше дроноводи Бабая не брали участі в тому, що відбувається. Їм крутили німий чорно-білий фільм початку минулого століття: сиди й дивись, коментувати можна, а про участь забудь.

— Куди?!

Бліндаж викрадач знову проігнорував. Замість бліндажа він перетворив на мотлох «Корнет» за сімдесят метрів лівіше. Залишилася остання бомба — сьогодні «Бабу-Ягу» навантажили чотирма осколково-фугасними зарядами.

Й кулемет на другому дроні.

Цей бліндаж Бабай уже розбирав дві ночі тому. Зараз він виглядав горою сміття: колоди, гілки та дошки, навалені абияк. Коли остання бомба пішла вниз, у деревній мішанині Бабаю відчувся проблиск.

Теплова сигнатура?

Уламки колод злетіли в небо, перекидаючись на тлі заграви. Те, що не розметало вибухом, швидко розгоралося. З філії пекла полізли назовні білі таргани, розбігаючись на всі боки.

— Та скільки ж вас там?!

Другий дрон пішов униз. Зображення здригнулося, рвані спалахи пострілів сліпили дисплей.

— Їбаш!

— Вали їх!

— Направо побіг!

Пілот-викрадач бив короткими

чергами: давав можливість камері відновити картинку, щоб знову прицілитися.

— Он ще один!

— Давай!

Таргани падали, корчилися, намагалися повзти.

Завмирали.

— Нижче заходь!

— Кут, кут гостріше!

— Лежачого зверху… Так!

Дрон відпрацьовував без зайвої метушні. Заходив справа, зліва, зверху, змінював кути атаки. У його діях відчувався розрахунок, складний мінливий алгоритм: немов оператор на практиці розв'язував математичну задачу з безліччю змінних.

— Бляха, я так і хотів!

— Як?

— Спочатку бомбою в бліндаж. А коли назовні полізуть — з кулемета.

— Дивись майстер-клас!

— Ось зловлю я цього майстра…

Картинка перестала смикатися. Кулемет змовк. Таргани не ворушилися, повільно темніючи. Зображення хитнулося, Бабай рефлекторно вхопився за стіки, збираючись вирівняти «Бабу-Ягу».

Дрон слухався. Слухався!

— Є управління! — відрапортував Чугайстер.

— Плюс! Повертаємося на базу.

Заряду в акумуляторах залишилося впритул, тільки щоб долетіти.

3. КОМБАТ

— Командире, Лисиця на зв'язку.

Комбат узяв рацію. Старший лейтенант Ганна Лисиченко була його улюбленицею — й найгострішою скабкою в дупі. Для своїх дронщиків зі шкури вилізе, мізки виїсть, але добуде все, що потрібно.

Зі шкури Лисиця вилазила сама, а мізки виїдала здебільшого командиру батальйону. Що їй цього разу знадобилося?

— Лісовик на зв'язку. Прийом.

— На зв'язку Лисиця. Що за хрінь, Лісовику?!

Зазвичай Лисиця дотримувалася субординації. Але зараз вона була на взводі.

— Конкретизуй.

— Мої дрони перехоплює якийсь козел!

— Ворожий РЕБ?

— РЕБ глушить, а тут перехоплення управління!

— Зрозумів, перехоплення. Що козел робить далі?

— Фігачить по кацапах!

— Виконує вашу роботу?

— Так! Ні! Твою ж матір!