Чтение онлайн

«…ти тільки тримайся…»

Вона впізнала цей голос.

— До завершення перенесення залишилося чотири… три… дві… одна… Перенесення завершено. Енергії в акумуляторах залишилося…

— Знаю!

Енергії залишилося обмаль. Тільки-но долетіти до бази. Колону вона знищила, але від дальнього перехрестя до передової поспішали сім машин, які вціліли після артобстрілу. Їй потрібні

руки. Потрібна енергія. Зброя.

Потрібен зв'язок із Лео.

Верхній центральний дисплей блимнув. Виник текст:

«Лео, це Калина. Я повертаюся».

— Калино?! Ти?!

«Готуй десять бомберів і другого розвідника».

Погляд Лео заметушився між дівчиною, що поникла на столі, та дисплеєм. На мить йому здалося, що рука Калини ворухнулася. Вона приходить до тями! Не може говорити й набирає текст на клавіатурі!

Ні, здалося. Рука залишалася нерухомою.

Що відбувається?! Він збожеволів?!

— Заспокойся, Лео. Усе гаразд.

Голос Калини звучав із динаміків, вбудованих у бічні панелі моніторів.

— Вибач, не відразу згадала про голосовий інтерфейс.

— Калино?! Що відбувається?

Чортів ШІ! Це напевно його жарти!

— Довго пояснювати. Я в системі. У комп'ютері, на жорстких дисках, в оперативці, у пам'яті дронів. Ще й у хмарі — Вундер мені резервну копію сфабрикував. Про всяк випадок.

— Хто з нас марить?!

— Ніхто. Щоб ти остаточно переконався: пам'ятаєш, як ми всю ніч до своїх добиралися? Пікап заглух, ти його лагодив. У темряві, з ліхтариком. Там маслопровід тріснув. Ти його скотчем замотав, мастила долив — так і дотягнули. Пам'ятаєш?

— Пам'ятаю…

Крім них двох про цю пригоду ніхто не дізнався. Маслопровід Лео потім замінив — у ремонтників знайшовся запасний.

— Віриш, що це я?

— Вірю. Але як…

— Довго розповідати. Давай потім, га?

— Чорт, чорт, чорт! У голові не вкладається!

— У мене теж.

— А як же ти?! Ну, ти справжня?!

Облившись холодним потом, Лео кинувся до дівчини, приклав палець до шиї. Дихає, й пульс є.

— Ти жива! Жива!

— Ясна річ. Ось, із тобою розмовляю.

— Якщо вийшло туди, — очі Лео загорілися шаленою надією, — може, вийде назад?! Назад у тіло?

Калина мовчала цілих три секунди.

— Цікава думка. Шансів небагато…

— Але вони є! Зараз приїдуть медики, я їм усе поясню…

— Й тебе вважатимуть психом. Вколють заспокійливе…

— Я тебе поверну!

— Це все потім, мій вірний Леве. Готуй дрони! Це наказ!

—

Плюс-плюс!

Як ошпарений, Лео заметушився по бліндажу. Витягнув із кейсів дрони, приводячи їх у робоче положення, вставив акумулятори, перевірив заряд…

— Я на підльоті. Посаджу вісімку відразу за бліндажем. Вийдеш — побачиш.

Лео сіпнувся до дверей.

— Не відволікайся! Потім забереш і перезарядиш. Поки що активуй ці.

— Прямо тут?

— Так, у бліндажі. Відкрий двері ширше, я їх прямо звідси виведу. Що в нас із боєприпасами?

— Вистачає.

— РКГшки є?

— Є.

— Уламково-фугасні?

— Є М46.

— Чіпляй на чотири дрони по дві РКГшки, на чотири — по два М46. Ще на два — один такий, один такий.

— Плюс, чіпляю.

— Розвідник готовий?

— Готовий.

— Вмикай. Я його вперед пошлю.

Лео активував розвідника — й позадкував, коли триока металева комаха впритул втупилася в нього об'єктивами камер, які тьмяно відблискували, з багряними вогниками індикаторів.

— Усе нормально, це я. Відійди від дверей, дай вилетіти.

Лео здригнувся. Вона так і сказала: «Дай вилетіти».

Пропелери розвідника стрімко розкручувалися. Дрон піднявся над ящиком, на якому стояв, виплив у дверний отвір — і рвонув у небо.

— Усі дрони готові?

— Усі.

— Ну, я полетіла. Готуй змінні. Запускаємо «карусель»!

Лео втиснувся у кут, коли бліндаж заповнив рій дронів, що загрозливодзижчали. Один за одним залізні птахи пірнали в отвір і неслися геть. Хвилина — й бліндаж спорожнів. Лео вибіг слідом, закинув обличчя до неба.

Рій дронів ішов у бік лінії бойового зіткнення. У височині ширяв ледь помітний розвідник. Я бачу її, подумав Лео. Це безумство, але я бачу її!

Нерви цифрових каналів з'єднали дрони між собою, обросли темною примарною плоттю, налилися лютою міццю. Над полем бою піднеслася десятирука Махакалі-Дурга в бойовій іпостасі, з ликом жахливим і прекрасним, — з петлею та палицею, тризубом і чакрою, луком і ваджрою, мечем і відрубаною головою демона в руках. Богиня-войовниця, захисниця богів і людей, що дарує звільнення, чиє покликання — розтрощити орди демонів, які зазіхнули на споконвічний світовий порядок.

І десь ревів бик: глухо, страшно.

Видіння розтануло, як не бувало. Дрони зникли з очей. Лео зітхнув і побрів збирати «пташок» з вичерпаними акумуляторами. Схоже, на них чекало багато роботи.

«Дев'ять днів тривала велика битва. Не раз богиня Калі майже наздоганяла Махішу, але він весь час міняв свою подобу та йшов від неї. Нарешті, на десятий день, вона величезним стрибком нагнала демона та з небаченою силою обрушилася на нього…»