Xронос
Шрифт:
— Турбіна володіє полем такої сили, що пробиває будь-які хроножилети і вичищає все живе на глибині до десяти метрів під землею і до ста метрів під водою, — схвильовано заговорив міністр. — Але це не проблема для нас. У «Харона» керований конусоподібний промінь дії. Пущений під певним кутом із гелікоптера, який висітиме прямо над мітингувальниками, цей промінь не зачепить верхні поверхи урядової будівлі. До того ж можна евакуювати звідси всіх задля перестраховки.
— Ні, я хотів би подивитися на цей спектакль, — прояснів Великий Магістр, знову глянувши за вікно. — Люблю спецефекти. Тоді
— Блискуче. До речі, як ми назвемо епідемію? — звернувся до всіх президент, схопивши ідею ВМ на льоту.
— Темпоральна анемія, — запропонував хтось.
— Хроночума… темпоральний рак… — долинуло з місць.
— Може, вірус темпорального дефіциту? — сором'язливо запропонував міністр охорони здоров'я, і густий рум'янець проступив на його юнацьких щоках.
— Годиться, — затвердив Великий Магістр. — Скільки часу треба на доставку турбіни?
— Хвилин сорок, — випалив міністр оборони.
— Тоді перериваємося на обід. Початок акції о другій. Всім бути присутніми, — стиснув зуби ВМ.
Над площею виснув гелікоптер, сиплючи на людську масу рекламні брошури з президентською програмою реформ. Увесь Орден етернітів спостерігав за дійством із вікон урядового палацу. До Великого Магістра підвели винахідника хронотурбіни, щоб відрекомендувати.
Товстезний Фред натужно зігнувся поцілувати руку ВМ і тут таки був ласкаво прийнятий у лави Ордену етернітів.
— Фреді, чи не хотіли б самі покерувати турбіною? — лукаво запитав Великий Магістр.
— Гм… Я — винахідник. Я зробив свою справу, а користуватися плодами науки — справа нашої шанованої влади, — нервово вклонився Фред.
— За який час ваша махіна перетворить мільйон людей на фарш? — нагнітав ВМ.
— Вісім секунд після запуску, — Фред попустив краватку, бо голова у нього починала паморочитися.
— Вісім секунд… Що ж, пане президенте, гадаю, досить срати народу на голову вашими реформами. Треба визнати, ця брехлива макулатура ніколи нікого не вставляла. Плебс дозрів до сильніших вражень, — потер руки Великий Магістр.
— Не можу не погодитися. Запускайте, — похмуро кивнув президент міністрові оборони.
— Починайте операцію, — скомандував міністр по телефону.
Черево гелікоптера перестало метати паперову ікру агітації. Тисячі очей дивилися із землі на потворного металевого джмеля з підсвідомим очікуванням. У залі для урядових засідань чекали ще палкіше. Кожен із високих державних мужів устиг порахувати до восьми, і ще раз порахувати до восьми, і ще раз. Проте нічого не відбувалося.
Нарешті міністр оборони, тремтячи нижньою щелепою, набрав на своєму мобільному оперативну групу вертольота.
— Турбіна не спрацювала, — він обм'як і
— Як не спрацювала? Такого не може бути, — затріпався Фред в істериці.
— Не довго ж ви, Фреді, побули магістром Вічності! — процідив крізь зуби ВМ.
У руці Великого Магістра виникла його улюблена іменна «Берета». Фред відсахнувся, спробував було вирватися із зали, але куля влучила йому в спину. Він упав на живіт, спромігся на кілька плавальних рухів руками, а потім затих.
— Як бачите, без старих методів не обійтися. Розстрілюйте цих плебеїв! — рявкнув ВМ, аж луна пішла під склепінням.
— Я прошу про відставку, — глухо мовив міністр оборони.
— Прохання задовольняю! — крикнув ВМ і вистрелив у голову міністрові. — Ну, хто ще хоче у відставку? Хто?!!
— Я дам команду військам, — проказав сполотнілий президент і, схопившись за телефон, вискочив у коридор. Там він підійшов до дверей відомчого ліфту, набрав код допуску і зник у кабіні.
Із кабмінівського двору через бічні ворота, як таргани, полізли танки. Протестанти відходили, поки було куди ущільнюватися, але передні ряди дуже скоро опинилися під сталевими гусеницями. Танки вишикувались у ряд. Пролунав перший залп, другий, третій. Однак хаос охопив лише частину людської маси. Більшість людей, яких не зачепило снарядами, продовжували стояти на своїх місцях. Якась невідома сила тримала їх на місці. Лише дехто кинувся врозтіч, чавлячи одне одного на ходу. А частина натовпу, навпаки, рушила вперед, прямо на урядову будівлю, оточену автоматниками. Із гелікоптера виткнувся кулеметник і почав лити свинець згори.
Великий Магістр із вибалушеними очима стояв перед вікном. Решта етернітів, як полохлива зграя, збилися в купу коло круглого столу. Їм узагалі не хотілося дивитися за вікно. Із їхніх пересохлих ротів усе частіше зривалося слово «ізоляція». Усі вони в цей час думали про свої закордонні рахунки, які неминуче будуть заморожені після цього звірства.
Вони не одразу помітили, як із ліфта, опираючись на стіну, вийшов сивий старець у знайомому їм бездоганному костюмі. Коли він переступив поріг зали, через канонаду ніхто не розчув його слів.
— Це ж президент! — раптом вигукнув хтось із членів ордену.
Старцеві допомогли сісти в крісло. Голова його ледве трималася на в'язах, із рота бульбила слина.
— Він прорвавшя… Прорвавшя шюди… — мимрив президент беззубим ротом.
— Хто прорвався? — потряс його Великий Магістр.
— Отечь Теодор… Ушя наша охорона… штала штара, як я. Жодного шправжнього тіла на вешь уряд… Шамі мумії… — промовив президент із болем і поринув у небуття.
Етерніти забігали по залу, натикаючись одне на одного. Хтось заліз у сервант із державницькими сувенірами, виваливши на підлогу скіпетр Великого Магістра, кілька позолочених тарілок і кришталевий сервіз. Найгладкіші навкарачки сунулися під стіл, стогнали й рохкали. Решта спромоглися тільки на німу сцену. Розсудливість зберігав єдиний ВМ. Він замкнув двері зали зсередини і зайняв місце у кутку, звідки добре проглядався вхід до зали. Важка «Берета» в руці давала йому якусь надію. Але коли в коридорі почувся тупіт ніг, навіть його змертвіла душа скуйовдилася від страху.