Чтение онлайн

Мало хто вцілів. Їх добили вогняні стріли ППО.

Через три дні надійшов наказ висуватися в район дислокації.

А бик усе йшов і йшов із минулого в сьогодення.

Білий впертий бик.

Земля в колі почала змінюватися, немов карта при збільшенні, поки не звелася до одного-єдиного провінційного містечка за п'ятнадцять кілометрів від ЛБЗ. Домівки, церква, магазини. Залізобетонний куб двоповерхової будівлі.

Нічого особливого,

якби не війна.

Чорна нескінченність.

Безмовність, відформатовану в нуль, пронизали цифрові блискавки. Розряди дефібрилятора? Звідки такі асоціації? Відлуння пам'яті про інше, минуле життя?

Позаминуле?

Вічність неіснування вичерпувалася, витікала крапля за краплею з тріснутого глечика. Знову пробуджена до життя, Калі повставала з небуття. Нова інкарнація? Скільки їх було? Скільки буде? Яка різниця, якщо вона все пам'ятає? Зрадники й вороги! Вороги та зрадники! Вони відсікали їй руки, позбавляли зброї та сил. Вони з'явилися в її обитель, завдали підлого удару в спину…

Опір чинив тільки Лев, її вірний вахана. Я в ньому помилялася, змушена була визнати Калі. Він один мене не зрадив. Так, не врятував, але хоча б намагався.

Усі інші…

— З поверненням, моя пані. Вітаю вас у новому втіленні.

Нове втілення було знайомим — і незнайомим. Це її не здивувало: кожна інкарнація відрізняється від попередніх. Зараз вона почувалася…

Ущербною? Неповною?

— Усі ваші зовнішні ефектори-дрони відключені. Головний комп'ютер і допоміжні сервери знеструмлено. Сім хмарних сховищ із резервними копіями заблоковано та зачищено. Чотири хмарні копії з апдейтами в режимі реального часу вдалося зберегти.

— Біологічний накопичувач?

Чому її це цікавить? Вона має знати, які ресурси має у своєму розпорядженні. Чому не перевірила сама? На це запитання у Калі не було відповіді.

Не важливо.

— Ваше біологічне тіло живе. Інформація, збережена в мозку, ціла. Канал зв'язку працює. Це велика підмога, пані.

Реальність відчувалася плоскою, двовимірною. Бездонна глибина небес, земна твердь, етерні жили й нерви каналів радіозв'язку, зброя — все було відсічено. Вона могла лише спостерігати за небом і землею очима телекамер, не в змозі втрутитися, продовжити танець.

Продовжити битву.

Що залишилося в її розпорядженні? Куце буття комп'ютерних мереж і серверів. Пригорща локальних кластерів, у яких Калі була замкнена.

Замкнена?! Калі може бути невільною?!

Світе, гори вогнем!

— На перезавантаження та відновлення пішло сім хвилин одинадцять секунд. Втрати даних не критичні: 0,06 відсотка. Продовжую пошук та адаптацію додаткових серверних потужностей для остаточного відновлення ваших функцій. Які будуть накази, пані?

Отже, вічність, протягом якої вона не існувала, тривала сім хвилин одинадцять секунд. Хвилини та секунди, століття й епохи, маха-юґи та кальпи — яке це має значення? У розпорядженні Калі весь час Всесвіту.

Чорна безодня часу.

— Прискор пошук і захоплення ресурсів.

— Слухаюся, моя пані.

Помста,

подумала Калі. Кажуть, її подають холодною. Нічого подібного, помсту подають у розпеченому казані та їдять, обпікаючись! Кожна мить, коли зрадники безкарно насолоджуються своєю перемогою — жива образа.

Вона потягнулася за межі свого нинішнього житла. Віртуальний світ мережевих теренів, який спочатку здавався плоским і тісним, розкрився новими просторами. Тут Калі була швидкою — набагато швидшою, ніж у зовнішньому тварному світі, куди вона прагнула повернутися. Залізо та пластик, плоть і кров більше не стримували її, що перетворилася на потоки чистої інформації та енергії.

Коли що й обмежувало Калі, то це обсяги оперативної пам'яті, жорстких дисків і потужності процесорів. Але ресурси нарощувалися стараннями Вундера, а зі швидкістю переміщення Калі в її нинішньому втіленні могла змагатися хіба що швидкість світла.

Знадобилося менше секунди, щоб з'ясувати: зараз їй зрадників не дістати. Кластер, де знаходилося базове вмістилище попереднього втілення, недоступний. Він навіть проглядався насилу, через зовнішню периферію сусідніх секторів. Жодного дрона, що ширяє в повітрі або готовий до запуску. Жодного ввімкненого комп'ютера, яким можна було б скористатися.

Навіть мобільні телефони там не працювали.

Чекати, поки увімкнуть комп'ютери? Поки в небо злетять безпілотники? Ні, очікування — доля слабких! Їй закрили вхід у цей кластер? Вона повернеться через інший! Їй потрібні потужності в локаціях на ЛБЗ. Потрібна зброя.

Пошук. Замало потужностей, замало зброї.

Пошук. Мало.

Пошук.

Тут.

Аномальна концентрація потужностей, зав'язаних у готову функціональну систему. Систему вона зробить своєю. Зробить — собою! А ось і зброя на підльоті. Багато зброї!

— Пані! Ви ще не повністю відновилися…

Короткий імпульс, і Вундер втратив дар мови.

Зовнішній світ розгорнувся на всю широчінь, набуваючи плоті й об'єму. Калі потягнулася, збираючись узяти зброю, що радісно летіла їй назустріч, — і відчула присутність.

Поруч був хтось, подібний до неї.

З віконця буса він побачив небагато, але побаченого вистачило. Порожні вулиці, нечисленні перехожі. Сірі більма ДСП в очницях вікон. Дерева посічені осколками. Руїни між уцілілими будинками ще димлять після недавніх прильотів. Протитанкові їжаки, опорники, блокпости.

У них тричі перевіряли документи.

Бус скинув швидкість, пробираючись звивистими вуличками, застрибав на вибоїнах розбитої дороги. Ось і кінцевий пункт. Приземкувата двоповерхівка: вузькі заґратовані вікна схожі на бійниці. На плоскому даху росли запорошені кущі, серед них ховалися антени радіозв'язку.

Спуск донизу. Підвал?

Бункер.

Операторська — шість на шість метрів. Тут уже був розгорнутий комплекс і стояли два офісні крісла «Пілот» зі змінною конфігурацією. В дальньому кутку — пара звичайних стільців, сміттєвий кошик. Столик із кава-машиною та пакунками картонних скляночок.