Чтение онлайн

— Біостанція “Садко” слухає!

— Ось уже майже годину ми викликаємо вас. Що сталося на борту біостанції? З вами говоритиме голова Державного комітету по освоєнню багатств океану академік Микола Гаврилович Леонтьєв. Як нас чуєте?

— Чую вас добре. Готовий відповісти на всі запитання.

З горловини динаміка пролунав уже інший голос. Відчувалось, що людина, котра говорила у мікрофон за багато тисяч кілометрів, помітно схвильована.

— Біостанція “Садко”, що у вас там трапилося? З ким я розмовляю?

— Добрий день, Миколо Гавриловичу, — схвильовано заговорив

Усольцев. — Ми не мали змоги випустити радіобуй, адже біостанція весь час маневрувала…

— Де Хоменко?

— Начальник біостанції зараз нездужає. Разом з професором Грассаром вони виходили на дно і перебували там надто довго. В обох надзвичайне нервове виснаження. Мене турбує стан здоров’я професора Грассара. В нього хворе серце. Дуже потрібні лікарі. Сподіваємось, що вони скоро прибудуть. Ми весь час проводимо вимірювання в районі скупчення контейнерів. За нашими даними, жоден із них ще не вибухнув. Ми не зафіксували появи ні в глибинах, ні в приповерхневих водах штучної істоти.

— З якою швидкістю рухається лава?

— Важко сказати. Вона то сповільнює, то прискорює рух. Хоменко та Грассар перенесли з долини на борт біостанції двадцять вісім контейнерів. Вогненний потік уже заповнив те місце. Поміж дальшим скупченням контейнерів та лавою лишилася невеличка нейтральна зона. Треба поспішати.

— З Владивостока вилетів гідроплан з лікарями. Дайте точніші координати. Він сяде на воду поблизу біостанції. А годин через сім прийде судно “Михайло Ломоносов”. Ми направляємо досвідчених спеціалістів. Вони мають на борту акватрони А-2. Плануємо також використати потужні широкозахватні драги. Із Арказанії нам повідомили, що їхня біостанція вже перетнула екватор. Арказійці з науково-дослідного судна спустять на дно роботів, керованих за допомогою гідроакустичних сигналів. Незабаром у вашому районі буде тіснувато — ідуть ще чотири кораблі, серед яких — французьке судно “Жюль Верн”.

— А що нам робити? — запитав Усольцев.

— Продовжуйте спостерігати за вулканом, визначте шляхи поширення лави. Спробуйте позначити на карті найбільші скупчення контейнерів.

— Чи не треба повідомити додаткові дані про живу істоту — тварино-рослину? Ми вже багато знаємо про неї.

— В цьому поки що немає потреби. Воронцов та Пітер Рід вже надіслали радіограми урядам найбільших країн світу. Поліція вже вилучила секретні матеріали про генетичні експерименти вчених, підкуплених арказійськими ділками…

Радіозв’язок з далекою Москвою урвався. Голова Комітету по освоєнню багатств океану, очевидно, дуже поспішав. Усольцев ще трохи почаклував біля рації, а потім сів у крісло. Запанувала тиша.

— Отже, епопея ще не завершилась, — прошепотів біолог. — Подивимось, як там вулкан…

Олег нічим не міг допомогти Усольцеву. Він лише спостерігав за діями біолога. Коли Усольцев розшифрував результати нової ехолокації, з’ясувалося, що лава пройшла ще з півкілометра. Інтенсивність теплового випромінювання дедалі зростала. Виверження вулкана тривало.

Усольцев ще раз розгорнув карту морського дна. Довго придивлявся до вузької долини, яка петляла в сітці координат. Біля одного її кінця

зірочкою позначено вулкан. Біолог олівцем окреслив площу, яку вже зайняла лава. Десь за кілометр од вогненних язиків лави мали лежати контейнери. А якщо швидкість просування лави збільшиться? У цьому ж місці долина глибшає — вогненний струмок потече швидше.

— Кепські справи, — сказав Усольцев. — Доки прибуде поміч, один із контейнерів може вибухнути. І тоді всі наші зусилля підуть намарне.

Олег промовчав. Що він міг сказати? Біолог червоним олівцем провів на карті кілька стрілок. Вони майже зійшлися в центрі долини. Хлопець заперечливо похитав головою:

— Ні-ні… Лава туди не встигне дійти.

— А я так не думаю, — сказав Усольцев. — Почекай мене. Треба навідатись до Хоменка та професора Грассара…

Усольцев повернувся в зал керування хвилин через п’ять. Кинувши погляд на обличчя біолога, Олег зрозумів, що нічого лихого не сталось.

— Їм стало легше, — мовив Усольцев. — Мене тепер турбує вулкан. Давай міркувати. Вийти з біостанції ми не маємо змоги. Між тим час не чекає. Твої пропозиції, Олег?

Хлопець похнюпив голову. Якщо вийти на дно і підбирати контейнери вони не можуть, то… треба зупинити виверження лави, щоб вона не сягнула смертоносних контейнерів.

— Правильно, — мовив біолог, — але в який спосіб?

— Закрити чимось кратер, — простодушно сказав хлопець.

— А може, навпаки, зробити ще один? Кілька годин тому такої можливості не було. Зараз вулкан дещо притих. До нього можна підступитися, пробурити свердловину і пустити лаву в інший бік. Це наш останній шанс…

Олег зрозумів суть пропозиції Усольцева. На борту біостанції знаходився бур для добування зразків геологічних порід з океанського дна. Працював він в автономному режимі і міг проникати на дванадцятиметрову глибину. Отже, все залежало від товщини стінки головного кратера і тиску газів. Найкраще місце буріння — верхівка вулкана.

Біолог сів за пульт управління апаратом. Біостанція плавно відірвалася від дна і на крейсерській швидкості полинула до жерла вулкана. Десятки індикаторів сигналізували про наближення до вогнедишного кратера. Всі телеекрани оповило червоне сяйво. Усольцев напружено стежив за віконцем ехолокатора, де у стрімкому ритмі миготіли хвилясті лінії. У той момент, коли площини телеекранів поспіль заслала густа червона імла, Олег відчув невеличкий поштовх і затулив очі руками. Поруч важко дихав біолог. Підлога залу помітно перекосилась: апарат ліг на бічну стінку кратера. З його днища висунулось жало бура і вп’ялося в тверду кору…

Залишивши бурильний пристрій на схилі вулкана, біостанція повернулася на колишнє місце стоянки. Акванавти нетерпляче чекали результатів буріння. Чи вистачить неглибокої свердловини на вінці вулканічного конуса, щоб утворився ще один кратер і лава пішла вбік од долини? Коли через деякий час Усольцев поглянув на віконце ехолокатора, він полегшено зітхнув.

— Експеримент удався, — сказав біолог. — Відкрився новий мікрократер, і з нього вже витікає лава. Ми виграли двобій із стихією.