Я не я!

Наші дні

Англія, Лондон

– Джесс, скільки можна стирчати біля прилавка магазину! Давай швидше! Запізнимося ж на автобус, – квапив молодий хлопець свою дівчину.

– Я хотіла вибрати, Сем, нову книгу в дорогу. Нам стільки їхати! Хочу зайняти свій час чимось приємним, – пояснила своє і так зрозуміле мешкання Джессіка.

– А як же я? Хіба спілкування зі мною, чи не є найприємнішим? – награно ображено докорив Семюел Декер, владно обіймаючи її за талію.

– Не ображайся! Ти все одно весь шлях будеш слухати

рок в навушниках, і шпилитися в свої ігри в мобильнику, – точно підмітила Джессіка, – до того ж, мені здається, я знайшла те, що шукала! – пораділа дівчина знахідці, поспішно оплачуючи покупку. В її руках красувався яскравою обкладинкою черговий історичний любовний роман.

– Знову роман! Взяла б фантастику, чи що, почитала! Або жахастики! – не оцінив її вибір Сем, – ти то у романах, то в своїх перекладах артефактних книг. Як тобі не набридає тільки вся ця історична лабуда?! І чи не простіше читати електронні! Що тобі дає це бажання потримати книгу в руках?

Джессіка Паркенс лише знизала плечима, не знаючи, що йому відповісти. Ну як йому пояснити, що вона живе старовиною, минулим століть. Їй завжди хотілося відчути себе в ролі леді, істинної аристократки. Як же їм, леді, пощастило жити в часи справжнього благородства і відваги чоловіків. А сучасним дівчатам дісталося не завидна доля: споглядати за їх самозамилуванням і терпіти повний егоїзм нинішніх «самців», інакше їх навіть ніяк не хотілося називати.

Джессіка ще раз подивилася на Сема Декера. Їй пощастило трохи більше, ніж іншим її сучасницям. У ньому було трохи менше самозамилування, егоїзму і навіть іноді виявлялися проблиски благородства (відваги їй поки не судилося в ньому помітити). Може бути, саме тому вона все ж таки зважилася погодитися вийти за нього заміж. Їй вже виповнилося двадцять три, і їй все важче було вислуховувати піддражнювання подруг з приводу її «цнотливості», а найголовніше, батьків – про їхнє бажання скоріше поняньчити онуків.

Вона згадала тритижневої давності зовсім не романтичний момент свого життя, коли їй довелося дати згоду Сему на розпис в найближчому майбутньому в відділі реєстрацій укладення шлюбу.

– Джесс, скільки ти мене будеш мучити? Ми вже рік знайомі з тобою! Про нас говорять бозна що, а твою нижню білизну, яку ти носиш під сукнями, я так ніколи і не бачив, – грубувато дорікнув її Семюел. – Скільки ти ще будеш мене соромитися?

– Сем, я просила тебе почекати … – знову почала ухилятися Джессіка від відповіді.

– О, Джесс, вистачить! Я знаю тебе навіть краще, ніж ти сама себе! Це все твої бзіки щодо вірувань в те, що є дві половинки в людській подобі, вони повинні знайти один одного і тому подібне.

– Чи не кривляй мене, Сем! – образилася Джессіка.

– Ти, дійсно, приголомшлива! Красива, щира, постійна, розумна, начитана … Але в тебе є єдиний недолік – ти «чоловіконенависниця»!

– Сем!

– Так! Так! І не сперечайся! Але я маю намір виправити твій недолік! Я буду першим і, чесно зізнатися, сподіваюся єдиним, на кого ти подивишся вже незабаром по-іншому. Раз інакше не можна домогтися твоєї любові, крім, як через романтику, то будемо діяти саме так.

Раптом він дістав з кишені оксамитову коробочку, легким рухом відчинив їх, оголюючи погляду сяйво обручки, як-то награно церемоніально присів на одне коліно і сказав:

– Джессіка Паркенс, будь моєю назавжди! І в смутку, і в радості, поки смерть не розлучить нас! – благодушно знущаючись над її романтичною натурою своїм пафосним випадом, все ж здивував її Декер, який не так давно всіх своїх друзів запевняв, що ніколи ніякої «телиці» не вдасться його обкрутити.

Джессіка

Паркенс, була захоплена дослідженням археологічних пам'яток, вивченням історії, зокрема геральдики 1 , етнографії 2 , палеографії 3 та взагалі всім тим, що пов'язано з життям людей давно минулих днів, робила непогані успіхи в своїй професійній кар'єрі перекладача манускриптів. Семюела Декера вона зустріла завдяки своїй подрузі Беатріс або, як любила її кликати Джессіка, Трікс. Це було напередодні минулого Різдва, казкового часу, коли весь католицький світ сяє мільйонами святкових вогників і радіє багатовіковому релігійному диву – Народженню Христа.

Тоді Трікс знову поміняла свого чергового бойфренда і збиралася познайомити Джессіку з ним. «Зльот», улюблений вислів її подруги, був призначений в одній з кафешок, в центрі Лондона. Новий хлопець Тріксі, Стівен, прийшов не один, а з другом Семом Декером. Може, це була випадковість, може, домовленість між Трікс і Стівеном … Але знайомство Джесс з Семюелом обернулося спочатку в тісну дружбу, потім в залицяння Сема до Джессіки, а потім в щось більше, у всякому випадку, з боку Декера.

Джессіка сама дивувалася, як вона дозволила Сему так близько з нею спілкуватися. Сем Декер був повною її протилежністю. Вона «відмінниця-розумниця» з дитинства, він «бізнесмен» ще зі шкільної лави. Джесс – спокійна, врівноважена, не знайома з любовними справами. Сем – гарячний, запальний, змінює інтимні стосунки, як пальчатки. Що могло бути спільного між ними?

Щоправда, у нього була маса достоїнств. Сем був здатним швидко знаходити вихід з різних ситуацій, легким на підйом, сміливим у фінансових питаннях, заповзятливим. Веселим, завзятим. Була в ньому і ще одна гарна якість – він завжди тримав обіцяне слово.

Однак з ним не завжди було просто. Особливо, якщо це стосувалося інтиму, від якого Джессіці поки вдавалося ухилитися з великими труднощами! Декер був абсолютно правий: вона вірила в кохання. Кохання несамовите, з першого погляду, та таке, щоб раз і назавжди! Тільки лякало її те, що не здатна вона була покохати так. Що ж в ній не так? Що не так в Семюелові?

Хіба він не красень? Хіба не сексуальний? Хіба не довів їй, що вона потрібна йому і бажана? Адже сама Джессіка Паркенс була далеко не супермодель. Маленького зросту, смаглява, кароока брюнетка, яка уникає косметики і сучасної моди. Гардероб її забитий подовженими спідницями і сукнями, що віддалено нагадують фасони аристократії минулих століть. Понад жіночна, що правда, то правда, але ніякого гламуру, блиску і лоску! Як Сем розгледів в ній свій ідеал? Це було невтямки скромною Джессіці.

І зараз вона все ще мала сумнів: чи правильний вона зробила вибір, погодившись стати його дружиною.