Чтение онлайн

Гебріел дивився на килим.

– Я повинен подумати про це.

– Прошу, Гебріел,- сказала я.

– Я зателефоную тобі,- він повернувся і пішов.

Я вертілась всю ніч, дивлячись сни про те, як Сесіль Клейворт переслідує мене в лісах з високо піднятим ножем та злою посмішкою на її обличчі. Я все ще не могла зрозуміти чому Сесіль стала на дорогу вбивства. Відчувалось, що в мене є всі шматочки, але я не можу розмістити їх у правильному порядку. Можливо, я намагалась поставити один з них на неправильне місце. Але

в своєму серці я знала, що Сесіль вбила Вікторію. Сила емоцій в тому видінні переконала мене в цьому.

Мій мобільний задзвонив на нічному столику. Я потягнулась до нього, думаючи що зараз середина ночі, але годинник показував восьму ранку.

– Гебріел?- сказала я, потираючи очі.

Мабуть, він прийняв рішення. Я сподівалась, що воно було правильним і він вирішив довіряти мені.

– Ні, це Джастін.

Я зітхнула. Гебріел не вірив мені. Він не сказав своєму батьку. Я повинна була знайти інший спосіб, щоб довести вину Сесіль і врятувати брата. Я повинна була почати все з початку.

– Хороші новини,- сказав Джастін.
– Детектив Тоскано тільки-но повіз Сесіль Клейворт до відділку.

Я сіла в ліжку.

– Серйозно?

– Я телефоную з татового офісу. Він обіцяв піднятись і розповісти мені деталі того, що буде. Я зателефоную тобі, коли щось дізнаюсь.

– До чорта, - сказала я.- Я буду там скоро.

Вчора я розповіла мамі про своє видіння з Сесіль і тепер бігла в її кімнату, щоб розповісти хороші новини. Мама сиділа в ліжку і розминала шию. Її очі розширились на моє поспішне вторгнення.

– Що тебе так розворушило?- сонно запитала вона.

– Сесіль Клейворт допитують у відділку зараз. Джастін сказав, що ми можемо піти і чекати на новини разом з ним у офісі його тата.

Мама підірвалась з ліжка і почала ходити по кімнаті.

– Все може скінчитись,- сказала вона, витягуючи сарафан з шафи і притуляючи його до грудей. Вона дивилась на мене збудженим поглядом.

– Нам розбудити Пері?- спитала я.

– Ні, нехай спить. Останніми днями він не дуже добре спав вночі. Ми розповімо йому новини пізніше, коли він прокинеться.

Я дала їй декілька хвилин на збори, а потім передала ключі від авто Пері, оскільки в її авто все ще не було однієї шини. Дорога була розмитою для мене і ми дістались туди, до того, як я помітила. Сонячне проміння відблискувало від вікон мерії. Я відчувала ніби все ставало на свої місця. Все мало змінитись на краще. Мама, мабуть, прочитала мої думки, адже вона взяла мене за руку і посміхнулась, коли ми йшли по сходах до офісу мера.

Джастін привітався.

– Доброго ранку, Клер. Доброго ранку, пані Ферн.

Моя невпевнена посмішка стала широкою, коли Джастін підбадьорливо кивнув мені.. Я відчувала себе легкою настільки, що могла полетіти, якби не тяжіння.

– Твій тато знизу у відділку?- спитала мама.

– Так. Він підніметься і розповість нам

новини, коли зможе.

Я почула швидкі кроки на сходах, а повернувшись побачила Нейта, що запихався.

– Я знав, що знайду вас тут,- сказав він.
– А де Пері?

– Спить,- сказала я.- Ми розбудимо його, коли будуть новини. Сподіваюсь, що вона зізнається і це все скінчиться.

Я взяла Нейта за руку і вивела його в хол, лишивши маму і Джастіна в офісі.

– Послухай,- сказала я.- Не думаю, що тобі і далі треба копати історію про Тоскано. Це не те, що ти думаєш.

– Знаю,- сказав Нейт.

Я підняла брову.

– Як?

– Я зв'язався з колишньою пані Тоскано. Нарешті застав її тверезою.

– Тоді ти знаєш? Про меншу сестру Гебріела?

– Так. І припиняю розслідування.

Я обняла його.

– Дякую.

Голосні кроки пролунали на сходах, змушуючи мою зацікавлену маму і Джастіна вийти в хол.

Пан Спелмен вийшов нагору і його очі і розширились. Вочевидь, він не чекав на такий натовп людей біля його офісу.

– Сесіль говорить?- спитала мама.

– Ще ні. Вона лише зробила свій телефонний дзвінок,- сказав пан Спелмен.

– Кому?- спитала я.

– Думаю, своєму адвокатові.

– Це не добре,- сказав Джастін, хитаючи головою.

Телефон Нейта запищав і він його відкрив.

– Цікаво,- сказав він, читаючи повідомлення.

– Що таке?- спитала я.

– Мій бос каже, що родина Клейвортів любить зброю. Даллас та Свівен вигравали конкурси на кращих батька та сина і, навіть, Сесіль навчається.

– Можливо, це підштовхне поліцію до пошуків зброї в їх будинку,- сказала мама.

– Я повинен йти,- сказав Нейт, закриваючи телефон.
– Мій бос хоче, щоб я пошукав статті, в яких згадується Сесіль і пістолети, і, може навіть фото Сесіль з пістолетом на якомусь змаганні, - він всміхнувся.
– Стажери отримують найстильнішу роботу.

Коли Нейт побіг, пан Спелмен повернувся до нас.

– Певний час нічого не буде відбуватися. Сесіль не буде говорити, доки не приїде її адвокат, а там хто зна, скільки часу пройде до її свідчень.

Мама сказала:

– Я все одно хочу лишитись. Клер, чому би тобі не повернутись, поїсти і розповісти Пері новини, коли він прокинеться.

– Я піду з тобою,- запропонував Джастін і ми пішли разом.

Ще тиждень тому я не думала, що буду йти з Джастіном так спокійно. Але ми йшли разом, насолоджуючись прекрасним теплом вранішнього сонця. Ми не говорили багато і мені це подобалось. Це була комфортна тиша. Я не хотіла дати йому ляпаса або накричати. Не хотіла сваритись через Тіфані. Я навіть не думала про нього і Тіфані, що було дивно, враховуючи що саме про це я думала, коли бачила його протягом останніх трьох місяців. Я так і продовжувала відчувати щось до нього і тепер ми знову були близькі.