Чтение онлайн

Голос Гебріела почав тремтіти. Він спинився на хвилинку, щоб зібратись з силами.

– Зрештою це призвело до руйнування їх шлюбу. Вона тепер заміжня за пляшкою.

– Ви тому переїхали сюди?- спитала я.
– Через розлучення?

– Це не все. Ще одну дівчину було викрадено. Вона була віку моєї сестри, коли та зникла. Вони відслідкували її викрадача до його покинутого дому. Дівчина була вже мертвою, коли мій батько дістався туди. Тато намагався вибити інформацію про мою сестру у злочинця. Хлопець опирався арешту, вони побились і пістолет вистрелив. Коротко кажучи -

він помер. Ніхто не проронив і сльозинки за ним. Але мій тато втратив роботу. Керівництво вирішило, що він перевищив свої обов'язки. Ми переїхали сюди, щоб все розпочати спочатку. І ми так і не наблизились до знаходження моєї сестри. Я почав змирятись з думкою, що так буде завжди.

Ми помовчали декілька хвилин. Я була схвильованою і не знала, що сказати. Я сиділа, закривши рукою рота, і прокручувала в голові все, що казав або робив Гебріел, по-новому це усвідомлюючи. Зрозуміло, чому його тато не хотів, щоб я допомагала з розслідуванням. Зрозуміло, чому Гебріел вважав мене шахрайкою ще з початку.

– Як звали твою сестру?
– спитав Джастін.

– Вікторія Тоскано. Ми називали її Вікі. Зараз їй було б тринадцять.

Я відсахнулась в кріслі. Тату Гебріела не було проголошенням його кохання до Вікторії Хаппел. Це не було пов'язано з нею. Це тату було пам'яттю про сестру. Я хотіла вдарити себе в обличчя.

Погляд Гебріела сфокусувався на мені.

– Тож вибач мені, якщо я був козлом.

– Я розумію, чому в тебе зуб на екстрасенсів,- сказала я.- Але ж ти знаєш, що я не обманюю людей, які приходять до мене, правда? Я ніколи не брехала їм.

– Я визнаю, що ти - інша, але все таки не вірю у такі речі. Сподіваюсь це не завадить нам...
– він подивився на Джастіна, а потім на мене.
– Бути друзями.

– Звичайно ні,- сказала я.

– Я повинен був сказати тобі раніше, але не можу витримати розмов про неї. Це надто боляче. І мій тато хотів почати все з початку. Але після нашої сварки я вирішив, що тобі корисно буде побачити все з моєї точки зору. Ось чому я і прийшов сьогодні.

Я поклала руку, щоб змусити його замовкнути.

– Почекай.

Гебріел розкинув руки.

– Що я сказав?

– Точка зору. Ось що.

Я встала і сплела пальці між собою, моє серце скажено билось, коли відповідь стала на місце.

Джастін сказав.

– Клер, про що ти говориш?

– Ось що мене турбувало. Я неправильно зрозуміла видіння. Це було не видіння Стівена.

Гебріел і Джастін подивились один на одного.

– Що?

– Мої видіння завжди з точки зору людини, яка їх переживала.

Я подумала про видіння вбивства Вікторії Хаппел. Я не бачила, як її застрелили, а відчула це.

Джастін швидко піднявся, зрозумівши.

– Тож, якщо ти бачила обличчя Стівена у видінні, то він не міг переживати його. Це було видіння когось іншого.

Я кивнула.

– Хтось інший відчував ту злість та ненависть. Хтось, хто дивився. Хтось, хто також торкався поясу Сесіль.

Розуміння вразило мене, немов грім.

– Це була Сесіль,- сказала я.
– В цьому є сенс. Це була її сукня. Ми бачили це на плівці. Вона

вийшла, забравши з собою Стівена, а потім якимось чином повернулась. Сесіль Клейворт і вбила Вікторію Хаппел.

– Цікава теорія,- сказав Гебріел.

Моя голова повернулась до нього.

– Чому?

– Саме вона зателефонувала і сказала, що бачила Пері на місці злочину.

– Сесіль була таємничим свідком?

Я вже збиралась запитати Гебріела, чому він не сказав мені, але зрозуміла, що коли Пері забрали під варту, він перестав би ділитись інформацією зі мною.

– Вона сказала, що бачила як жертва покидала "Смакоту" разом з Пері, рука-в-руку, - сказав Гебріел.

– Що було правдою,- кивнув Джастін.
– Вона просто могла виконувати обов'язок і допомагати розслідуванню.

– Або вона могла вказати напрямок, який їй був потрібен,- сказала я.

– Мені не віриться, що вона вбивця,- сказав Джастін.
– Стріляти в Біллі та Джоні, щоб закрити їм рота? Вона надто манірна та правильна для цього.

– Вона також - холодна сучка,- сказала я.
– Всі знають це.
– Я схопила Гебріела за руку.
– Це вона. Я знаю це. Ти маєш сказати батьку, щоб допитав її.

– У нас немає доказів,- сказав Гебірел.

– А які докази були у вас, коли ви взяли мого брата і обшукували дім?

– У нас був свідок, що бачив його з жертвою у ніч вбивства.

– А тепер я буду свідком, який бачив Сесіль Клейворт з жертвою у ніч вбивства!

– Тут немає мотиву!

Він був правий. Хоча я і була переконана в тому, що Сесіль вбила Вікторію, але не розуміла чому вона це зробила. Що її так розізлило? Бачити, як твоєму сину дають відкоша, таке розізлить кожну матір, але не підштовхне до вбивства. Я знову подумала про видіння, про думки, що Вікторія зруйнувала все те, заради чого Сесіль так довго старалась. Це було не просто вбивство. Тут була прихована якась історія. Якби лише Сесіль викликали у відділок і допитали, то поліція могла отримати інформацію від неї. Або вона могла і зламатись та зізнатись.

– Я чула її думки. Відчувала емоції. Будь чесним, Гебріел,- розпачливо сказала я.
– Знаю, ти вважаєш мої видіння не вартими нічого. Але дай мені лише один шанс, щоб довести власну правдивість.

Мені було все одно чи бачив Джастін, але я вхопила руки Гебріела в свої і стисла їх.

– Прошу.

– Мій тато ніколи не запідозрить нікого і не випише ордер на арешт, спираючись лише на екстрасенсорне видіння,- сказав Гебріел.

Джастін підійшов до нас.

– Збреши тоді.

– Що, пробач?- Гебріел випустив мої руки.

– Якщо тобі важлива Клер, а я думаю важлива, тоді збреши,- обличчя Джастіна було рішучим.
– Скажи батьку, що знайшов свідка, який бачив Вікторію та Сесіль в ресторані того вечора. Немає потреби згадувати видіння.

Гебріел поглянув на мене, а я благала очима.

– Хіба що ти не довіряєш Клер,- сказав Джастін.
– Хіба що ти думаєш, що вона брехуха і шахрайка, як і решта, на кого ти потрапляв. Якщо ти думаєш так, то не роби нічого. А якщо віриш в неї, як я, то зробиш правильний вибір.