Чтение онлайн

– Я хотів би дещо дізнатись,- сказав Гебріел. Він глибоко вдихнув.
– Ми можемо все почати з початку? Ти можеш дати мені ще один шанс?

До того, як я могла подумати над запитанням Гебріела, я побачила рух у нього за плечем. Пан Спелмен швидко йшов по коридору. Я підбігла до нього, коли він зайшов в зону очікування. Мама з Пері встали.

– Як він?
– спитала мама.

– Операція пройшла успішно і він прийшов до тями. Ми поговорили. З ним все буде добре.

Мені на серці полегшало.

Я дозволила собі видихнути, ніби не могла цього зробити годинами.

Всі почали перемовлятись в кімнаті.

– Моя дружина погодиться піти в кафетерій лише, якщо з ним хтось побуде,- пан Спелмен поглянув на мене і я швидко кивнула.

Я поспішила до коридору і помчалась в кімнату, намагаючись не грюкати дверима. Джастін лежав на ліжку з закритими очима, його обличчя було сірим. Він був без сорочки і велика біла пов'язка закривала ліву сторону живота. Я закрила очі і глибоко дихала носом. Я відчула полегшення. Ніби я не могла повірити, що все гаразд, доки не побачила його.

– Клер, - сказав Джастін.

Я поспішила до боку ліжка.

– Ти не спиш.

– Так, просто дозволив очам відпочити. Радий бачити тебе. Я такий радий, що з тобою все добре.

– Як ти себе почуваєш?

Він трошки піднявся на ліжку і скривився.

– Бути підстреленим - лажово. Буду чесним. Але це того коштувало, якщо врятувало тебе, - він слабо посміхнувся.

– Я не знаю, що робила би, якби втратила тебе, - сказала я.

– Ти кажеш це, адже я майже помер, рятуючи твій зад.

Я засміялась.

– Неправда. Я зрозуміла це, коли поцілувала тебе на набережній.

Його брови піднялись.

– Але це не означає, що я хочу, щоб ми були разом знову.

– Ми будемо, - сказав він, схрестивши руки.
– Тепер це лише питання часу.

– Ти дуже впевнений.

– Можливо, я здатен бачити майбутнє, - він підморгнув.

– А місце ще для двох знайдеться на цьому святі кохання?- спитав Пері, засовуючи голову у кімнату.

– Звичайно, чувак, - сказав Джастін.

Пері з Гебріелем зайшли.

– Чувак, - сказав Джастін, сміючись з Пері.
– Чудова пов'язка.

– Вона надто туго сидить, - Пері доторкнувся до своєї пов'язки.
– В мене болить голова.

– Я мав би віддячити твого батька, хлопче,- сказав Джастін Гебріелу, потискаючи йому руку.
– Лікар сказав, що якби я пролежав там трохи довше, то помер би від кровотечі.

Я спостерігала за розмовою між Джастіном та Гебріелем. Мої очі переходили від одного до іншого і я почувалась такою впевненою. Я вирішила, що вже час мені йти. Забагато метеликів для мене в цій кімнаті.

Я позадкувала в коридор обережно, щоб не спіткнутись об сумку, яку хтось лишив біля дверей.

– Клеріті.

Я обернулась і побачила Мадам Маслов, яка спішила до мене коридором.

– Твоя

мати сказала, що я можу знайти тебе тут. Є те, що я повинна була сказати їй, але є і слова для тебе.

– Це були Ви, - сказала я.

Вона швидко спинилась.

– Про що ти говориш?

– Ви підрізали шину моєї мами, до того як ми першого разу поїхали до будинку Клейвортів. А потім Ви зателефонували прохаючи про читання, перед тим як я пішла наступного разу. Чому Ви просто не сказали, що я була в небезпеці?

Вона поклала руки на стегна і подивилась на мене.

– А, так,- всміхнулась я, згадуючи.
– Ви казали мені.

– Як я вже казала, ти не чуєш, що тобі кажуть.

– Але Ви нічого конкретного не казали.

– Я не знала подробиць. Відчувала лише коли ти була в небезпеці. Я зробила, що могла.

– Дякую Вам за це,- я взяла її руку.
– Пробачте, що моя родина була не рада Вам. Це зміниться тепер.

– Тепер?- вона зареготала.
– Якраз тоді, коли я їду?

– Ви покидаєте місто? Чому?

– Та ціль, заради якої я тут опинилась, була не дуже доброю, - вона показала кавички пальцями.

– Що Ви маєте на увазі?

– Мене... Як це буде по вашому? Найняли. Хтось оплатив мою оренду, рекламу, а все що я повинна була робити, то це проводити читання і задовольняти клієнтів. Я думала що це чудова угода. Яка чудова країна Америка з її інвесторами. Але тепер я зрозуміла, що була частиною плану помсти вашій родині. Я на таке не згодна.

Тепер в цьому був сенс. Чому Стівен був у її крамниці того дня на набережній. Чому я бачила Сесіль, яка йшла звідти перед нашою сваркою.

– Сесіль Клейворт заплатила Вам.

– Так, - відповіла вона.

Це була відплата за підставу Стівена у школі. Дідько, для тої родини помста була, неначе хобі.

– Пробач за ті неприємності, з якими я допомогла, - вона погладила мене по щоці і розвернулась, щоб йти.

– Чекайте,- сказала я.
– Перед тим, як Ви підете... можете сказати мені номери завтрашньої лотереї?

Вона відкинула голову і засміялась.

– Ні. Ніяких номерів лотереї. Але я проведу тобі швидке читання.

Вона підсіла до мене, ніби знала якийсь секрет, і затисла мою руку між її рук. Вона поцокала язиком і похитала повільно головою.

– Я бачу дві речі в твоєму майбутньому. Одна буде скоро, а інша - трохи пізніше. Скоро твій брат поранить щиколотку. А потім... чиєсь кохання до тебе буде не справжнім... почуття будуть породжені не любов'ю, а хворобою...- її очі широко відкрились, коли вона опустила мою руку.
– Будь обережною.

– Гаразд... дякую.

Я здригнулась. Маслов знала, коли я була в небезпеці минулого разу, але ж це нічого не означало. Правда? Вона просто вгадувала. Я так сподівалась.