Чтение онлайн

— Looking for something else? [15] — запитала вона, бачачи, що хлопці зовсім не збираються купувати марихуану.

— Н-ні… — почав Харрі.

— Acid. Кислота. Хочете ЛСД? — Вона нахилилася вперед і говорила швидко і наполегливо.

— Ні, ЛСД ми не хочемо, — тихо і впевнено відповів Ендрю. — Ми тут по інше. Ясно?

Вона сиділа й далі, втупившись у них. Ендрю вже зібрався був іти й потягнув за собою Харрі, але жінка раптом підхопилася із стільця (надзвичайно жваво для вагітної) і схопила Ендрю за рукав.

— Добре. Але не тут. Зустрінемося в пабі через дорогу. Я підійду хвилин за десять.

Ендрю кивнув, і жінка з круглим животом швидко попрямувала вулицею вниз у супроводі маленького цуценяти.

— Знаю, про що ти думаєш, Харрі.— Ендрю запалив сигару. — Про те, що недобре обманювати жалісливу мадам: мовляв, нам потрібний героїн. І що за сто метрів звідси — поліцейська дільниця, де ми можемо все довідатися про Еванса Вайта. Але в мене є відчуття, що так піде швидше. Ходімо ковтнемо пива і подивимося, що з цього всього вийде.

Через півгодини до майже порожнього бару зайшла та сама жаліслива мадам у супроводі хлопця, на вигляд такого ж заляканого, як і вона сама. Хлопець скидався на графа Дракулу у виконанні Клауса Кінскі: весь у чорному, блідий і худий, з синіми мішками під очима.

— Оце турбота про покупців, — прошепотів Ендрю. — Особисто перевіряти якість товару.

Жаліслива мадам і «Дракула» квапливо підійшли до столика. «Вампірові» вочевидь не хотілося проводити багато часу при світлі дня, тому він одразу перейшов до діла:

— Скільки заплатите?

Ендрю демонстративно сидів і далі до нього спиною.

— Мені зайвих вух тут не треба, — кинув він, не обертаючись.

«Дракула» зиркнув на жалісливу мадам, і та, невдоволено скривившись, пішла геть. Очевидно, вона отримувала з кожної операції якусь частку, і, як більшість наркоторговців, вони з «Дракулою» не надто довіряли одне одному.

— У мене з собою нічого немає, а якщо ви копи, я вам яйця відріжу. Покажіть спочатку бабки, і я вас кудись відведу. — Він говорив швидко і нервово, а очі у нього невпинно бігали.

— Далеко? — поцікавився Ендрю.

— Its a short walk, but a lo-ong trip. [16] — Він коротко посміхнувся.

— Гаразд, досить. Стули пельку і сядь, — наказав Ендрю і показав йому поліцейський значок.

«Дракула» приголомшено поглянув на нього. Харрі підвівся і сунув руку за спину, ніби збираючись дістати з кобури пістолет. Але «Дракулі» не захотілося перевіряти, чи є в нього зброя. Він слухняно плюхнувся на стілець перед Ендрю.

— Що за бєспрєдєл? Я ж кажу, у мене нічого з собою немає!

— Гадаю, ти знайомий з місцевим шерифом і його помічником? Вони, думаю, теж з тобою знайомі. А ось чи знають вони про те, що ти зайнявся «великим дуром»?

«Вампір» пересмикнув плечима:

— А хто тут говорив про «великий дур»? Я думав, ви по травку…

— Аякже. На «герик» ніхто й не натякав. І не натякне, якщо ти завдаси собі клопоту дещо нам розповісти.

— Та ви збожеволіли? Стану я довбешкою ризикувати і стукали

лише тому, що два нетутешні копи, в яких нічого на мене немає, вдираються і…

— Доносити? Ми зустрілися, не змогли домовитися про ціну на товар, і все. До того ж у тебе є свідок — вона підтвердить, за яким ділом ми прийшли. Якщо будеш слухняним хлопчиком, більше нас не побачиш. Ми взагалі тут більше не з’явимося.

Ендрю закурив, мружачись, поглянув на нещасного «вампіра» і випустив дим йому в обличчя.

— А от якщо не будеш слухняним хлопчиком, ми вийдемо звідси з поліцейськими значками на грудях. Потім тут когось заарештують, і сумніваюся, що після цього до тебе ставитимуться краще. Не знаю, як часто тут, як ти висловився, відрізають яйця стукачам, potheads [17] — зазвичай хлопці мирні. Але ж вони дещо про тебе знають, і я не здивуюся, якщо одного чудового вечора до тебе завалиться шериф з обшуком — так, ні з сього ні з того — і переверне все догори дном. Potheads не люблять конкурентів, що торгують важкими наркотиками. До того ж стукачів. А що тобі світить, якщо у тебе знайдуть стільки героїну, гадаю, ти знаєш.

Він знову пустив дим в обличчя «Дракулі». Не щодня випадає таке задоволення, подумав Харрі.

— Отже, — сказав Ендрю, так і не дочекавшись відповіді. — Еванс Вайт. Де він? Хто він? І як його знайти? Ну!

«Дракула» зацьковано огледівся. Велика голова із запалими щоками і тонка шия робили його схожим на грифа, який сів поласувати падлом, але боїться, як би не повернулися леви.

— Це все? — запитав він. — Чи ще щось?

— Більше нічого, — кинув Ендрю.

— А звідки мені знати: раптом ви повернетеся і зажадаєте чогось іще?

— Нізвідки.

«Дракула» кивнув, ніби саме на таку відповідь і чекав:

— Добре. Він поки не бозна-яка риба, але, чув, іде вгору. Працював на мадам Россо, тутешню королеву марихуани, а зараз ось відкрив свою справу. Травка, ЛСД… морфій, мабуть. Травка у нього та ж, що й у нас усіх, місцева. Але у нього в Сіднеї якісь свої зв’язки. Він возить травку туди, а звідти привозить дешеву і хорошу кислоту. ЛСД зараз особливо цінується.

— А хіба не екстезі та героїн?

— Чого б то? — скривився наркоторговець.

— Ну, так стоять справи там, звідки я приїхав: вважається, що половина англійських підлітків старше шістнадцяти після хвилі «хауса» [18] пробували екстезі. А після фільму «На голці» героїн став наркотиком номер…

— Що? «Хаус»? «На голці»? — «Вампір» нерозуміюче втупився в нього.

Харрі помічав, що про останні події у світі наркомани не мають ані найменшого уявлення.

— Як можна знайти Еванса? — зажадав Ендрю.

— Він часто буває в Сіднеї, але днями я бачив його тут. У нього є син. Від телиці з Брісбена, яка раніше тут вешталася. Не знаю, де вона зараз, але син живе у татуся, тут, у Німбіні.