Чтение онлайн

Коваленко цілує її, вона обніма його за шию і так кільки часу, припавши до його, держить його.

Іще!.. Іще!.. Як гарно!.. Годі вже!..

(Вона пускає руки, він підводить голову.)

Оксана

(до

Грицька.)

Йди, братику!

Грицько підходить і схиляється над нею.

Мій дорогий, мій добрий!

Щасливий будь!.. Спасибі!.. Прощавай!

(Цілує Грицька, він підводиться.)

Мій світоньку ясний!.. Мій рідний краю,

Прощай і ти!.. Не нажилася я!..

Мій людоньку! В сльозах живеш ти, в горі,

Хай Бог тобі спокою й щастя дасть!..

Живи, цвіти!.. Зорею ясно сяй!..

(Підводиться.)

Василечку, ще поцілуй востаннє!..

Коваленко цілує.

Прощайте всі!.. Коханий, прощавай!..

(Падає мертва.)

Завіса

У Чернігові, 1897.

1Уся пісня співається за сценою, на сцені тільки два останні вірші

2А це як зручно розляглися біля вогню

схизмати (польськ).

3А нам уже й палити нічого (польськ).

4Попалили всі хати, які були в нашім закутку. Залишили три тільки, щоб на час дощу було де сховатись (польськ.).

5А геть! Місце нам! (польськ.).

6А то ти, схизмате, нас ганьбиш (польськ.).

7Не чіпай його! (польськ.).

8Він не дозволив нам погрітися тут! (польськ.).

9Нам це ні до чого! Як хлоп знахабнів. Але згадаєш, хаме! Колись, може, здибаємося, то розквитаємося в той же час. Ходімо, панове-браття! (польськ.).