Чтение онлайн

–  Добридень, - мовив маленький принц.

–  Добридень, - озвався крамар.

Він продавав удосконалені

пілюлі, що тамують спрагу. Проковтнеш таку пілюлю, і потім цілий тиждень не треба пити.

–  Навіщо ти їх продаєш?
– спитав маленький принц.

–  Від них велике заощадження часу, - відказав крамар.
– За підрахунками експертів, людина заощаджує за тиждень п'ятдесят три хвилини.

–  А що роблять у ті п'ятдесят три хвилини?

–  Та що хочеш.

«От аби я мав витратити п'ятдесят три хвилини, - помислив маленький принц, - я просто пішов би до криниці…»

Збіг

тиждень із дня моєї вимушеної посадки, і, слухаючи розповідь про крамаря з пілюлями, я випив останній ковток води.

–  О, - сказав я маленькому принцові, - твої розповіді дуже цікаві, але я ще не полагодив свого літака, мені нема чого пити, і я теж був би щасливий, аби міг просто піти до криниці!

–  Мій приятель лис… - почав він.

–  Хлопче, мені вже не до лиса!

–  Чому?

–  А тому, що доведеться сконати від спраги…

Він не зрозумів мене і запере