Чтение онлайн

І, нарешті, привели до Брежнєва. Це дуже мудрий чоловік, дуже добрий, але не далекоглядний. Кругом розвів підхалимів, а бід свого народу не чує і не бачить. Говорить одне, а робить інше.

Дав повну владу членам партії, чим і розділив народ на два класи, проти чого боровся Ленін і Сталін. Якщо і володіє людьми то – лише фізично.

ЛЮДИ П’ЮТЬ...

Один невідомий кореспондент вирішив взяти інтерв’ю у Володимира Ілліча, підійшов до нього і запитує.

– Володимире

Іллічу, люди п’ють, що робити?

– Ну, дорогий мій товаришу, щоб зробити таку революцію і не випити, то вже і гріх був би. Хай п’ють.

Кореспондент те саме питання задав Йосипу Віссаріоновичу.

– Перемогти фашизм і відстоять незалежність СРСР, як тут не випити? Хай п’ють.

Пішов кореспондент до Хрущова.

– Таку цілину піднять! Хай п’ють.

Потім пішов до Брежнєва.

– Пити то хай п’ють, але чим вони будуть заїдать?

АТОМНА ГОРІЛКА

Після того як винайшли атомну горілку, вирішили її випробувати на всіх націях. Почали з французів, так як французи сама п’юща нація в світі. Випив француз грам тридцять, і як кажуть – з копит звалився. Потім налили німцю. Той випив грам двадцять і ледве Богу душу не віддав. Налили американцю – той теж звалився. Потім налили росіянину. Той випив усі сто грам і попросив добавки. А коли випив вдруге, то схопив продавця- жида за шкірки і почав його бити.

– За що? – кричить жид.

– Ах ти ж іуда, ще не встигли горілку опробувати, а ти вже її розбавив.

АТОМНА ГОРІЛКА №2

Після того як проексперементували горілку на людях, вирішили це зробити і на тваринах в цирку.

Дали верблюду – горб відвалився, налили слону – той на дуб повалився, а коли дали коту, той сказав, що піде продюсеру морду наб’є. А коли дали Миші, то та пропищала: – А я піду наб’ю морду Коту.

ДОРІЗАТЬ

Якось сільський хлопець зайшов у гості до міського, а той все стогне, та стогне. Він на нього дивився, дивився, а потім і говорить:

– А знаєш, Миколо, щоб це ти жив у нашому селі і так стогнав, то тебе давно уже не було б в живих.

– Це ж чому?

– Бо в нас, як тільки якась худобина захворіє і починає стогнать, то голова колгоспу тут же дає наказ, щоб її дорізали.

СОРОМЛИВИЙ

Я позичив своєму товаришеві гроші, а він мені, ось уже третій рік, все соромиться віддати.

18.4.1968 р.

ПРИШИЛИ ГОЛОВУ

То якось зустрілись медики з трьох країн і почали вихвалятись досягненнями своєї медицини.

– В нас,– почав англічанин,– людина отримала розрив серця, а ми їй вставили інше і вона ще й досі живе.

– А в нас, – сказав американець, –

була автомобільна катастрофа. В одного спортсмена було відірвано дві ноги і дві руки, а ми їх взяли пришили і чоловік на Олімпіаді ще й перше місце зайняв.

А росіянин, слухав-слухав а потім і говорить:

– То все, хлопці, дурниці!. От у нас був один шахтар, який упав у шахту. Розбився вдребезги. Залишилась тільки голова і попа. Так лікарі голову пришили до попи і що ви думаєте? Так він ще десять років країною керував.

4.4.1968 р.

ШТІРЛІЦ

Один п’яничка попав у міліцію.

– Хто такий, як ваше прізвище?

– Штірліц.

– Ах ти ж негідник! Так ти вирішив над нами ще і кепкувати.

Ану, хлопці, всипте йому гречаників.

Коли гарно віддубасили, знов питають:

– То як твоє прізвище?

– Штірліц?

– Видно маловато,– сказав старшина,– А ну, хлопці, добавте іще. Коли добавили і ще, старшина знов питає:

– Ну то як твоє справжнє прізвище?

– Тихонов.

– А чому вчора назвав себе Штірліцом?

– А я думав, що попав у гестапо.

1976 р.

ОСОБИСТА СПРАВА

– А це моя особиста справа.

– Особиста справа в людини – у вбиральні.

5.6.1960 р.

МИКИТА ПРОСИТЬ ДОПОМОГИ

Приходить якось Микита Сергійович до Петра Першого та й говорить:

– Петре Олексійовичу, я прийшов до тебе з надзвичайно великим проханням, допоможи мені, як Великий Великому поновити моє добре ім’я, і повернути мені мою минулу славу.

– Ні, не можу,– сказав Петро.– Бачиш, я прорубав вікно у Європу і через нього збагачував всю свою імперію, а ти що зробив? А ти через те вікно ледве не погубив всю нашу державу.

Не проси і не надійся.

Пішов Микита Сергійович до Катерини Другої і також просить допомоги. А та йому і відповідає:

– Бачиш, шановний Микита Сергійовичу, я розвела бардак у своєму царському палаці, а ти по всій Росії. Не можу я тобі допомогти.

Зажурився Микита Сергійович ще більше і пішов до Володимира Ілліча. Вислухав його Володимир Ілліч і говорить:

– На жаль, нічим не можу тобі допомогти, М.С. Бачиш, я із жуліків робив комуністів, а ти з комуністів поробив жуліків.

Подумав Микита і пішов до Йосипа Віссаріоновича Сталіна:

– Ні, Микитушка, і не милься, бо бритись не будеш. Нічим я тобі не допоможу. Ти все життя займався туризмом, а потім, коли ти постарів, то ти разом із своїм дружком – котигорошком, ще й славу мою вирішив від мене відняти і місце для собе вирішив розчистити до Мавзолею. Отож, сходи краще до свого кумира – Леоніда Ілліча.