Кропива
Шрифт:
Приходить Микита Сергійович до Леоніда Ілліча і говорить:
– Дорогий, Леоніде Іллічу. Я знаю, що ти мені нічим не допоможеш, то хоч дозволь тебе запитати: чи можу я, будучи пенсіонером, працювати у ЦК?
– Ну, звичайно, можеш.
– Чи не підшукав би ти мені якусь більш-менш підходящу роботу.
– А чому б і ні. Підійдеш десь через пару деньків. А коли Микита Сергійович прийшов, то Брежнєв запропонував йому підрахувати, скільки в Радянському Союзі комуністів, туристів і артистів? Вийшов Микита Сергійович від Брежнєва, схопився за голову і ледве не
– Чому, Микита Сергійович, так зажурився, ледве не плачеш?
Прийшлось розповісти. Подивився чоловік на Микиту Сергійовича і говорить йому:
– Був ти дурнем, Микитушка, так ним і залишився. Та зараз вже, навіть, кожна дитина знає, що комуніст у Радянському Союзі був один, це – Володимир Ілліч, турист також один, це – ти, Микита Сергійович, ну, а решта, то – всі артисти.
1968 р.
ПОСТАВИВ ПАЛИЦЮ
Якось у військовій частині проходив лижний крос із пункту А до пункту Б через пункт В. Один солдат підійшов до старшини і просить:
– Товариш старшина. Наш маршрут буде проходити якраз через моє село. Дозвольте, будь-ласка, хоч на годину заскочити до свого дому і провідати своїх батьків.
– Добре,– сказав старшина,– на годину я дозволяю, але без гостинців, дивись, не приходь.
– Добре,– сказав Іванов,– гостинець буде, але його отримає тільки той, хто відгадає мою загадку. А коли солдат повернувся, товариші питають:
– Так яка твоя загадка?
– Хто з вас скаже, що я зробив відразу, як приїхав до батьківської хати?
– Поцілував батька і матір,– сказав Микола Коноваленко.
– Не вгадав. Далі!
– Попросив води напитись,– сказав Микола Малюк.
– Теж невгадав. Ну хто там ще?
– Поставив палиці,– сказав Олекса Михайлошин.
– Вірно. А потім?
– А потім зняв лижі,– сказав Вітя Андрусенко.
– Вірно. Отримуйте гостинці..
26.5.1967 р.
ДЕГУСТАТОР
В Німеччині проходив конкурс дегустаторів. Після того як усі вже визначились, дійшла черга і до росіянина. Йому, як і всім до цього, закрили очі і тут же замість горілки дали понюхати жіночі труси. Росіянин не розгубився і безпомилково відповів:
– Магденштрассе, 7, кв. 9, третій поверх направо.
ОДИН ЧЕРВІНЕЦЬ
Відслужив солдат і йде з царської двадцятип’ятирічної служби, аж дивиться, а тут назустріч молодичка іде. Глянув на неї і очей не може відвести. До чого ж вродлива. Тут же витяг червінець і до неї:
– Бачиш?– він може стати твоїм.
– Гаразд,– сказала жінка, але при одній умові: всього раз і якщо ти його витягнеш, то більше туди не впущу.
– Згода!– сказав солдат і приступив до роботи. Кінчив раз, вдруге, втрете і не виймає. Жінка мовчала-мовчала, а потім і говорить до солдата:
– Кінчай.
– Та я б то кінчив, жіночко, але в мене всього один червонець,
Жінка терпіла-терпіла, а потім і говорить солдату:
– Слухай, служивий, забирай ти свій червонець і вали ти від мене на всі чотири сторони.
– Гаразд. Зрозумів.
РАЗ ГАВКНУВ
То якось чоловік рішив налякати свою дружину. Взяв розкладний стіл, розстягнув половинки, заліз під стіл і звідти просунув голову так – ніби вона відрубана лежить на столі. Але, коли жінка зайшла в кімнату і підійшла до столу, він взяв та й гавкнув. Від несподіванки у жінки лопнуло серце і чоловіка за це забрали в міліцію, а там справа дойшла і до суду. Суддя і запитує:
– Підсудний, розповідайте все як було.
– А що розповідати? Вона на мене все життя гавкала, але я залишився живий і не думав помирати. Звідки ж я знав, що якшо я раз гавкну, то в неї зупиниться серце От і все.
ПРО МІСЯЧНЕ І РІЧНЕ
Якось чоловік попросив у жінки, щоб вона виконала свій супружий обов’язок, але жінка все відштовхувалась, та віднекувалась: то в неї нема часу, то в неї місячне. Одним словом, чоловік терпів-терпів, та й пішов наліво і підхватив сифіліс.
У жінки давно вже пройшло місячне і вона вже й непроти побалуватись з чоловіком, але тепер він став від неї віднекуватись і їй відмовляти.
– Що з тобою, чоловіче.– запитала дружина?
– Поки в тебе було місячне, то в мене появилось – річне.
4.8.1965 р.
Я Б ОДРУЖИВСЯ НА ТОБІ
Одна дуже чарівна жінка, але не дуже розумна, познайомилась з дуже розумним, але дуже негарним чоловіком, а через деякий час вона і говорить до нього:
– Слухай, Іване Івановичу, давай одружимось.
– Навіщо?– запитує Іван Іванович.
– Я б дуже хотіла народити дітей від тебе, щоб вони своєю красою були похожі на мене, а своїм розумом на тебе.
– Я б з задоволенням, але боюсь, що станеться все навпаки?
22.5.1963 р.
ЩО ТРЕБА РОБИТИ?
Один чоловік звернувся в Центральний комітет Вірменського радіомовлення і запитує:
– Скажіть будь-ласка, що потрібно робити, коли я зайшов у молочний магазин купити сметани і нечаянно прихватив записку продавщині, де було написано:
«Анічка, ти більше не розбавляй сметану, бо я вже її розбавила».
Вірменське радіо тут же миттю відповіло:
– Потрібно негайно віднести записку в магазин, аби сметану не розбавили і ще раз.
23.5.1963 р.
ЩО МЕНІ БУДЕ?...
Приходить якось чоловік до прокурора і запитує:
– Скажіть, будь-ласка, пане прокуроре, я убив свою тещу, що мені буде?
– Те саме, якщо уб’єте ще і мою...
БРАТ ПРИЇХАВ...