Чтение онлайн

Небо запалає…

Добре погуляєм!”

Запорожець.Добре погуляєм! правду старий співа, як не бреше. А що б то з його за кобзар був, якби не волох!

Кобзар.Та я й не волох; так тілько - був колись у Волощині, а люде й зовуть Волохом, сам не знаю за що.

Запорожець.Ну, та дарма; утни ще яку-небудь. Ану лишень про батька Максима ушквар.

Гайдамака.Та не голосно, щоб не почула старшина.

Запорожець.А що нам

ваша старшина? почує, так послуха, коли має чим слухати, та й годі. У нас один старший - батько Максим; а він як почує, то ще карбованця дасть. Співай, старче божий, не слухай його.

Гайдамака.Та воно так, чоловіче; я це й сам знаю, та ось що: не так пани, як підпанки, або - поки сонце зійде, то роса очі виїсть.

Запорожець.Брехня! Співай, старче божий, яку знаєш, а то й дзвона не діждемо - поснемо.

Гуртом.Справді, поснемо; співай яку-небудь.

Кобзар(співає):

“Літа орел, літа сизий

Попід небесами;

Ґуля Максим, ґуля батько

Степами-лісами.

Ой літає орел сизий,

А за ним орлята;

Ґуля Максим, ґуля батько,

А за ним хлоп'ята.

Запорожці ті хлоп'ята,

Сини його, діти,

Поміркує, загадає,

Чи бити, чи пити,

Чи танцювать; то й ушкварять,

Аж земля трясеться.

Заспіває - заспівають,

Аж лихо сміється.

Горілку, мед не чаркою -

Поставцем черкає,

А ворога, заплющившись,

Ката, не минає.

Отакий-то наш отаман,

Орел сизокрилий!

І воює, і гарцює

З усієї сили.

Нема в його ні оселі,

Ні саду, ні ставу…

Степ і море; скрізь битий шлях,

Скрізь золото, слава.

Шануйтеся ж, вражі ляхи,

Скажені собаки:

Йде Залізняк Чорним шляхом,

За ним гайдамаки”.

Запорожець.Оце-то так! вчистив, нічого сказати: і до ладу, і правда. Добре, далебі, добре! Що хоче, то так і втне. Спасибі, спасибі.

Гайдамака.Я щось не второпав, що він співав про гайдамаків?

Запорожець.Який-бо ти бевзь і справді! Бачиш, ось що він співав: щоб ляхи погані, скажені собаки, каялись, бо йде Залізняк Чорним шляхом з гайдамаками, щоб ляхів, бачиш, різати…

Гайдамака.І вішати, і мордувати! Добре, єй-богу, добре!

Ну, це так! Далебі, дав би карбованця, якби був не пропив учора! Шкода! Ну, нехай стара в'язне, більше м'яса буде. Поборгуй, будь ласкав, завтра оддам. Утни ще що-небудь про гайдамаків.

Кобзар.До грошей я не дуже ласий. Аби була ласка слухати, поки не охрип, співатиму; а охрипну - чарочку, другу тії ледащиці-живиці, як то кажуть, та й знову. Слухайте ж, панове громадо!

“Ночували гайдамаки

В зеленій діброві,

На припоні пасли коні,

Сідлані, готові.

Ночували ляшки-панки

В будинках з жидами,

Напилися, простяглися

Та й…”

Громада.Цить лишень! здається, дзвонять. Чуєш?.. ще раз… о!.. “Задзвонили, задзвонили!” - Пішла луна гаєм. “Ідіть же ви та молітесь, а я доспіваю”.

Повалили гайдамаки,

Аж стогне діброва;

Не повезли, а на плечах

Чумацькі волові

Несуть вози. А за ними

Сліпий Волох знову:

“Ночували гайдамаки

В зеленій діброві”.

Шкандибає, курникає,

І гич не до речі.

“Ну лиш іншу, старче божий!” -

З возами на плечах

Кричать йому гайдамаки.

“Добре, хлопці, нате!

Отак! отак! добре, хлопці!

А нуте, хлоп'ята,

Ушкваримо!”

Земля гнеться.

А вони з возами

Так і ріжуть. Кобзар грає,

Додає словами: “Он гоп таки так!

Кличе Гандзю козак:

“Ходи, Гандзю, пожартую,

Ходи, Гандзю, поцілую;

Ходім, Гандзю, до попа

Богу помолиться;

Нема жита ні снопа,

Вари варениці”.

Оженився, зажурився -

Нічого немає;

У ряднині ростуть діти,

А козак співає:

“І по хаті ти-ни-ни,

І по сінях ти-ни-ни,

Вари, жінко, лини,

Ти-ни-ни, ти-ни-ни!”

“Добре! Добре! Ще раз! Ще раз!”

Кричать гайдамаки.