Чтение онлайн

плет!

Опершись спиною на перила, Муся дивилася на

І лагідно посміхнувся до необізнаної панянки:

вікна пароплаву.

— Так, голубонько, так. З палуби в море. І призем-

За скляними стінами салону поетеса Зінаїда зно-

лився туди ж — на палубу!

ву щось яро декламувала. Її рухи були схожі на рухи

— Цирковий трюк… — пробурмотів купець, збира-

хижого, до того ще й пораненого птаха. Макабрич-

ючи карти.

на жінка!

— Помиляєтесь, пане Кривошапко, —

сказав про-

Муся повільно пішла уздовж довгої палуби, зази-

мисловець. — Не трюк, а військова техніка майбут-

раючи в інші віконця.

нього. До речі, панове, мене сам государ викликав, У залі, що розташовувався поруч із салоном, ре-

мовляв, на моєму заводі будуть випускати саме такі

жисер з оператором крутили нову фільму. У тьмяній

крейсери — нового зразка. Зі злітним покриттям.

темряві на білому екрані заламувала руки Віра Хо-

Муся сильніше вчепилася в плече Олексія й округ-

лодна.

лила очі:

Спалахи світла вихоплювали з тьмяної темряви об-

— Ох, невже можливі такі аероплани і кораблі?!

личчя панянок, залиті сльозами.

— Звісно, — кивнув князь. — Аероплани з бомба-

За не дуже добре завішеним шторами віконцем

ми на борту!

«пароплавної цирульні» мосьє Очінь голив капітана…

160

161

Муся посміхнулася: бідний, немає у нього іншого

І — думка промайнула крамольна.

часу на таку важливу справу.

Така, яку і домислювати лячно, не те що хоч колись

За віконцем кухні офіціант доїдав прямо з таці

озвучити: знайти і… знищити!

шматок торта, запиваючи його шампанським із

Адже скільки смертей і страждань приносить зброя!

пляшки…

А її, нової, все більше і більше. Працюють над нею

…Два силуети злилися в поцілунку. Муся погано

вчені, інженери, механіки. Працюють, не замислюю-

роздивилася, хто це був, адже фіранку одразу ж і за-

чись, що тією працею будуть примножувати смерть

смикнули.

на всій землі!

Муся вирішила обійти всю палубу з кінця в кінець.

Працюють, збагачують тих, хто від війни матиме

Йшла і думала про…

зиск. Навіть той же купець Кривошапко, що буде ви-

Звісно, жодної думки про напарника у неї і виник-

роблятиме мило.

нути не могло!

Дивно, думає Муся, мило і лайнери зі злітним май-

І про те, як він блискавично впорався зі шпагою —

данчиком — як це поєднується?!

немов який-небудь Д’Артаньян з роману

мсьє Дю-

А виявилося, досить просто.

ма-старшого, а волосся так гарно розлетілося дов-

Мило, сіль, сірники і… новітні аероплани з гарма-

кола обличчя, немов у Фанфан-тюльпана, і жоден

тами — одного поля ягідки: поля бою.

м’яз не ворухнувся на обличчі, коли він поставив

І навіть якщо ця техніка, креслення якої вони

чарку на стіл: «Як і обіцяв, — останню, люба!»

шукають, послужить на користь імперії, то… чи по-

І про те, як оксамитовим баритоном процитував

служить імперія на користь тим, кого пошле на

щось дивне, романтичне, в унісон з прекрасною ма-

смерть?

ляркою мадам Такіхасі.

Чи не затьмарить їм мозок фальшивими гасла-

І про те, як узяв її під лікоть, а вона очі долу опус-

ми? Чи не зробить звичайним гарматним м’ясом

тила, ця манірна пані, фі!

заради своїх — імперських — амбіцій?!

Ні про що таке Муся не думала!

А скільки зрадників наплодить!

Дзуськи!

Скільки засліплених тими гаслами невігласів!

А думала Муся про почуте за картярським столом.

Скільки тих монстрів, що їх місіс Мері Шеллі «фран-

І про те, що людство поволі втрачає розум, якщо

кенштейнами» назвала!

готує такі от машини для знищення собі подібних.

Ох, знайти б і знищити!

І цілком вірила в те, що такі літаки й такі лайне-

Але — не можна ж. Якщо зараз не вийде такий

ри можливі. І що її, Мусі, святий обов’язок — запо-

лайнер виготовити, то потім усе одно не один інже-

бігти цьому злочину. А це означає знайти ті крес-

нер, то другий вигадає. І будуть вони злітати посе-

лення!

ред моря з велетенських човнів, аби бомбити узбе-

Знайти і…

режжя…

162

163

А вона, Муся, нічим завадити не зможе…

— Почекаєте мене?

За усіма цими роздумами не помітила, як за нею

Муся кинулася в каюту за… нотами. Відзначила,

крадеться чорна тінь.

що Олексія там ще немає, гнівно чмихнула…

Зупинилася.

Повернулася, коли шансоньє вже, очікуючи на неї,

Перехилилася через перила.

сидів за роялем.

Срібні бурунчики окантовували корму, немов ме-

Муся розгорнула перед ним сувій з нотами, поста-

реживо.

вила на пюпітр.

Тінь наблизилась — і одразу відсахнулася в темря-