Чтение онлайн

на главную - закладки

Жанры

Шрифт:

Не сумуй, що врода...

Не сумуй, що врода Опадає з личка; Не сумуй: то шкода Дуже невеличка. А журись, що марно Гине сила краща, Що минає хмарно Молодість пропаща. Що твоя відвага Не палає гнівно; Що світові блага Не всім служать рівно. Хай важка дорога, Хай похмурі днини,- Все зроби, що мога, На користь країни! В ланцюгах неволі Гинучи заранку, Жваво проти долі Бийся до останку!

ПЛОВЕЦЬ

Пам’ятаєш
мудру раду -
Не пускатись в згубний мир? Ти ж подався без огляду І налучив просто в вир.
Закрутили в своїй пащі Тебе піняві вали; Поривання твої кращі Тебе в прірву затягли. Але й гинучи зарані В борвах виючих отих, У добра та зла пізнанні Ти вишукував утіх.

Собаки брешуть; я прочнувся...

Собаки брешуть; я прочнувся: Знадвору шемріт доліта... Хотів озватись, та й запнувся... Оце, крий господи, слята! [3] У хату сунеться добродій, Синемундирний, [4] як мара, А ціла низка «благородій» За ним у двері напира. Чи не лиха ж мені година: Яке недобре їх несе? Ну, чим завадила людина? Перепаскудять зараз все...

3

– Слята - напасть.

4

– Синемундирний добродій - жандарм.

СТОМА

Тихо, наче у могилі; Замира душа... Мої думоньки безсилі Стома заглуша. Тільки стука дощ у кришу; Вітер загува, Зворушає сумну тишу, Серце надрива.

Чи ви живі, чи повмирали...

Чи ви живі, чи повмирали; Чи я діждусь коли, чи ні, Щоб клаптик часом переслали Паперу братнього мені? Прохав, молив... Що більше вдію? Хоча б хто на сміх написав... То все б кохав дурну надію, Все б долі привид не згасав.

В ХОРОБІ

До свого горя зачини дверці, Бо, коли сльози поллються в тебе, Защемлять рани на хворім серці, Кожен згадає тільки про себе. Не шукай в світі ніде розваги, Бо хто простягне на поміч руку? Не жди, не думай: дурні забаги... Усяке втопить тебе в багнюку. Життя нелюдське, життя жорстоке Панує вколо, панує всюди... Кругом болото - грузьке, широке, Труйне повітря вдихають груди. Великий світ наш... нема ж до кого Ні пригорнутись, ні забалакать... Самотнє серце з болю тяжкого Не перестане довіку плакать. Та вже недовго; вже дочуваю - Надходить сумно кінець довчасний... Прощай, мій любий, коханий краю, Як я - забутий, як я - нещасний! Броджу, тиняюсь, мов потороча, Тужу день божий - ввечері, вранці... Чи ж приголубить душа жіноча Хоч на хвилинку, хоч наостанці? Стою, питаю... нема ні гуку... Мутиться розум, слабіють сили; Я тільки чую пекельну муку, Я тільки прагну швидше могили... А колись... боже... Невже минуло? Бажав покласти за других душу... Те почування ще не заснуло, З тим почуванням спочити мушу. Зберіг я свято юнацькі мари, Не відступлюся від них ніколи... А тільки шлях мій окрили хмари, Крихітки навіть не знав я долі. Та вже недовго; вже дочуваю - Надходить сумно кінець довчасний.. Прощай, мій любий, коханий краю, Як я - забутий, як я – нещасний!

Тяжко дихати... В голові нема ані одної думи ясної...

Тяжко дихати... В голові нема Ані одної думи ясної... Навкруги, куди б не поглянув, тьма Я блукаю сам... Ти не йдеш з ума; Мру без тебе я, зорі красної! Я конав, ридав; глух за гуком гук; Я шукав, молив душі рідної; Так
нема її... Я упав від мук;
Захитався стяг в слабім стиску рук Серед темряви непрохідної.
Сумно; радоньки не знайду ніяк... Доки ж доля та буде мариться? Проти власних мрій я лихий бояк... Доки ж вештатись мертвяком і як, Доки сонечко буде хмариться? Вічно терпіти... Та всьому є край; Бо хоча б яка мета малася... Не дігнати літ, як пташиних зграй; Не вернуть надій, хоч кладись - вмирай... Нитка прядена увірвалася. Небагацько ждав від людей собі, Але й те мале не справдилося... Легше б згинути враз було в борбі, Аніж тратити день за днем в журбі... Де завзяття те, де поділося? Не мені цвіли запашні квітки, Мій садок проріс скрізь бугилою... Нічий милий зір не запав утямки, Не простяг ніхто за весь вік руки... В самоті стою над могилою. Не судіть мене, не ганьбіть мене... Де людина та загартована, Що поборе вмить все гірке, сумне Або каменем без жалю шпурне, Чужим стогоном роздратована? Тяжко дихати... В голові нема Ані одної думки ясної... Навкруги, куди б не поглянув, тьма... Я блукаю сам.... Ти не йдеш з ума; Мру без тебе я, зорі красної!

Весна, весна... Надворі май...

Весна, весна... Надворі май; А в нас лежать сніги; Панує стужа навкруги... Весна, весна... а в нас - гай-гай! Дріма похмуро чорний гай Та додає нудьги. Весна, весна... Надворі май; А в серці жаль та сум; Справляє небо якийсь глум... Весна, весна, а в нас - гай-гай! Хоча б малесенький розмай Для нерозважних дум! Весна, весна... Надворі май; А в нас, замісто чар, Густий серпанок темних хмар... Весна, весна, а в нас - гай-гай! Далеко зором не сягай, Згаси остаток мар. Весна, весна... Надворі май; А в нас - ні круть ні верть: Якась німа, нелюдська смерть. Весна, весна, а в нас - гай-гай! Все кличе: до труни лягай, Бо чаша повна вщерть!

Він ходив сумний, як нічка...

Він ходив сумний, як нічка: Все вона не йшла з ума; Нею марив, їй у вічка Приглядався крадькома. Позирав щораз в віконце, Чи не трапиться вона - Його щастя, його сонце, Його зіронька ясна. Все б на неї видивлявся Та балакав без кінця, А зустрілись - мов затявся, Не відшукував слівця. Потім знов тинявсь маною. Чи не вбачить крадькома; Плакав нишком, жив одною, Не міг викинуть з ума.

Куди подінусь я з нудьгою...

Куди подінусь я з нудьгою, Куди подамся від журби, Робак, роздавлений ногою, Нікчемна іграшка судьби? Всім світить сонечко ласкаво, Всіх гріють промені ясні; Але те перше наше право Нам тільки мариться у сні. І я кляну за катом ката В моїй невольницькій глуші, Що. нацькував на брата - брата, Відкинув душу від душі, Люд закував в цупкі кайдани, Позбавив молодість мети; Кляну... та як загоїть рани, Де крихту роздиху знайти?

Годі, годі. Злої трути...

Годі, годі. Злої трути Досить випив за життя, Досить вивчивсь шию гнути, Сподіватись без пуття. Сумні літа - їх не сперти; Тяжкий досвід - з ним лягти... Тільки й долі - чесно вмерти, Хрест без плями донести.

Ти погасла, ясна зоре!...

Ти погасла, ясна зоре! Став я мовчки, загадався... Не гадалось... В темне море Без весельця сам подався. Де сіромі прихилитись, Що казати, що робити, Як нема кому молитись, Як нема кого любити?
Поделиться:
Популярные книги

Том 3. Лица

Замятин Евгений Иванович
3. Собрание сочинений в пяти томах
Проза:
русская классическая проза
5.00
рейтинг книги
Том 3. Лица

Обрыв

Гуцман Пётр Яковлевич
5.00
рейтинг книги
Обрыв

История государства и права зарубежных стран. Шпаргалки

Князева Светлана Александровна
1. Зачет
Научно-образовательная:
история
юриспруденция
5.00
рейтинг книги
История государства и права зарубежных стран. Шпаргалки

Повседневная жизнь Монпарнаса в Великую эпоху. 1903-1930 гг.

Креспель Жан-Поль
Живая история: Повседневная жизнь человечества
Документальная литература:
прочая документальная литература
5.00
рейтинг книги
Повседневная жизнь Монпарнаса в Великую эпоху. 1903-1930 гг.

Беглец

Бубела Олег Николаевич
1. Совсем не герой
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
8.94
рейтинг книги
Беглец

Поток: Психология оптимального переживания

Чиксентмихайи Михайи
Научно-образовательная:
психология
5.20
рейтинг книги
Поток: Психология оптимального переживания

Александр Агренев. Трилогия

Кулаков Алексей Иванович
Александр Агренев
Фантастика:
альтернативная история
9.17
рейтинг книги
Александр Агренев. Трилогия

Собрание сочинений [Том 1]

Кастанеда Карлос
Научно-образовательная:
философия
6.40
рейтинг книги
Собрание сочинений [Том 1]

Том 7. Эстетика, литературная критика

Луначарский Анатолий Васильевич
7. Собрание сочинений в восьми томах
Документальная литература:
критика
5.00
рейтинг книги
Том 7. Эстетика, литературная критика

Тоталитаризм и вероисповедания

Поспеловский Дмитрий Владимирович
1. История Церкви
Научно-образовательная:
история
5.00
рейтинг книги
Тоталитаризм и вероисповедания

Катастройка, Повесть о перестройке в Партграде

Зиновьев Александр Александрович
Проза:
русская классическая проза
6.25
рейтинг книги
Катастройка, Повесть о перестройке в Партграде

Инженер Петра Великого

Гросов Виктор
1. Инженер Петра Великого
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
5.00
рейтинг книги
Инженер Петра Великого

Дважды одаренный. Том V

Тарс Элиан
5. Дважды одаренный
Фантастика:
аниме
альтернативная история
городское фэнтези
5.57
рейтинг книги
Дважды одаренный. Том V

Зороастр

Флобер Гюстав
Проза:
историческая проза
5.00
рейтинг книги
Зороастр