Шрифт:
Грабовський П. А.
«З ПІВНОЧІ» (1896)
ПЕРЕДМОВА
Переважна частина того, що я зібрав отут докупи, написана в нинішньому, 1895 році, а явилась випливом тих тяжких болів душевних, які переживав останнього часу. Тому-то такі сумні, тужливі гуки посилаю до рідного краю «З півночі», і тому-то так багацько в збірнику особистих мотивів, котрими, по моїй думці, найменше повинен займатись співець-громадянин. Але думка думкою, а почування почуванням. Може, мені соромно буде колись згадати про ту слабість внутрішніх сил, про той упадок духа, що сплодили подавані оце читачеві мої розпучні співи, може... Гірко подумати, та ще гірше було б знищити без жалю ті вистраждані співи, власними руками пошматувати своє намучене серце; знайдуться людці, що й без нас «сю панщину одбудуть», нехай же й відбувають. Коли б серед моїх хорих зойків щира юнацька душа відшукала для себе часом і дещо втішного та відрадного,- з мене було б досить... Поміщені між іншими тут переклади з великоруської мови становлять невеличкий початок ширшої праці, за котру я взявся, щоб познакомити українську громаду (особливо галицьку) з кращими взірцями багатої сусідської поезії. Коли б тільки лиха доля не стала на перешкоді до здійснення мого смиреннійшого заміру, не знівечила
Червень 1895
Павло Граб
ВЕСНЯНКИ
1
– Ниці - низькі, підлі.
2
– Баглаї - неробство, лінощі.
ДО...
СИРОТИ
– скажи, татуню!» «Пождіть, не плачте, дітоньки милі, Не видно - прийде ваша матуся, Зварить кулешик, дасть льолі білі, А я ще трохи помолочуся». Не ждеться діткам, побігли в клуню: «Де ж наша мама?
– скажи, татуню!» Голову сумно тато понурив, Обійняв діти, та що казати? Трьома струмцями піт з його дзюрив; Лишив роботу, побрів до хати, Злагодив їсти і знов у клуню. А діти вголос: «Куди, татуню?» Зіб’ються нишком собі в куточок, Глянуть в віконце, заплачуть гірко; На столі часом хоча б шматочок, А їх до того цілих п’ятірко... Вони б хотіли побігти в клуню, Так до розправи взяли татуню. Зростають дітки і голі й босі, Вже не питають, бо зрозуміли, Чом не приходить матуся й досі. Нелюдські злидні кругом обсіли, Опорожнили комору й клуню, По заробітках женуть татуню. Надворі люто тріщать морози, А він працює і дні і ночі; Краялось серце, змерзали сльози, Поки не сплющив навіки очі. Побіжать дітки із хати в клуню: «На кого кинув ти нас, татуню?»
ЖУРБА
Не згинайсь, угамуй своє горе...
Книги из серии:
Без серии
Том 3. Лица
3. Собрание сочинений в пяти томах
Проза:
русская классическая проза
рейтинг книги
Обрыв
рейтинг книги
История государства и права зарубежных стран. Шпаргалки
1. Зачет
Научно-образовательная:
история
юриспруденция
рейтинг книги
Повседневная жизнь Монпарнаса в Великую эпоху. 1903-1930 гг.
Живая история: Повседневная жизнь человечества
Документальная литература:
прочая документальная литература
рейтинг книги
Беглец
1. Совсем не герой
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
рейтинг книги
Поток: Психология оптимального переживания
Научно-образовательная:
психология
рейтинг книги
Александр Агренев. Трилогия
Александр Агренев
Фантастика:
альтернативная история
рейтинг книги
Собрание сочинений [Том 1]
Научно-образовательная:
философия
рейтинг книги
Том 7. Эстетика, литературная критика
7. Собрание сочинений в восьми томах
Документальная литература:
критика
рейтинг книги
Тоталитаризм и вероисповедания
1. История Церкви
Научно-образовательная:
история
рейтинг книги
Катастройка, Повесть о перестройке в Партграде
Проза:
русская классическая проза
рейтинг книги