Сніг у Флоренції

Джованфранческо Рустичі (Старий)

Флорентієць

Двоє ченців

Брат Домінік

Три статуї святих у глибині саду

Дев’ять муз,

вони ж — в подобі карнавальних флорентійок,

вони ж — в подобі преціозних дам

Сублімований чортик

Маріелла

Дія відбувається в монастирі старовинного французького містечка Тур. XVI століття.

Завіса розсувається, як брама.

Глухий закуток монастирського саду. Камінний мур у заростях малини, у здичавілих нетрях бузини. Час надвечірній. Статуї святих біля стіни старого храму. Фрагмент високих риштувань і сходи, що ведуть на риштування — кудись туди, аж під ґотичний дах.

У центрі проста дерев’яна лава, на ній сидить похилений Старий.

З’являються, як тіні, два Ченці, один із фоліантом під пахвою. Але ми будем звати їх монахами, «чернець»-бо слово чорне і сумне, «монах» — товсте і значно веселіше.

Перший монах

Іди сюди. Тут затишок, дерева.

То, може, хоч тепер дограємо ту гру.

(Виймає шахи з тайничка оправи і, озираючись, відновлює позицію)

Тут був король. А тут ось королева.

Був хід конем. Я взяв твою туру.

Твій хід. Ходи.

Другий монах (кивнувши на Старого)

А той нас не угледить?

Чого він там сидить, насумрився, — дріма?

Абату донесе, абат нас не погладить.

Перший монах

Та він такий, що вже його нема.

Держись, ходжу. Ти що, мене кусати?

Другий монах

А ти ж як думав? Без ніяких фор.

Перший монах

Його привіз синьйор, такий носатий.

І заплатив. Нещедрий був синьйор.

За догляд, за тапчан, за монастирську юшку.

За місце у землі, бо він йому земляк.

Ну, прийняли. Дали якусь рядюжку.

То він тут сів у затінку й закляк.

Другий монах

Ото не пощастило чоловіку…

А що ж ти тут слона не захистив?

Перший монах

Та бий вже, бий.

Другий монах

Щоб так на схилку віку

із милості попасти в монастир!

Перший монах

Шах королю. Рятуй свою корону.

В Парижі траур, при дворі гризня.

Король умер. І, звісно, хто при ньому

був на коні, — посипались з коня.

Другий монах

То, може, це хтось із вельможних? Може,

(притишив голос)

це сам шу-шу тепер в такій нужді?

Перший

Та ні, він щось не схожий на вельможу.

А втім, хто зна, який він був тоді?

Другий монах

(про всяк випадок голосно)

Новий король, є чутка, справедливий!

Новий король є втілення чеснот!

Перший монах

Не говори до яблуні й до сливи.

Чого боїшся, ти ж не гугенот.

Другий монах

А чи не вухо підіслав душпастир?

Щось той старий і вчора тут різьбив.

Перший монах

Мабуть, в миру був непоганий майстер.

Це ж він мені ці шахи і зробив.

Диви, яка робота філігранна!

Які бундючні й пишні королі!

А пішаки — то вбитий, то поранений.

А кінь, ну й кінь! — без вершника в сідлі.

(Підносить до очей малесенькі фігурки)

А королева, страшно взять за талію!

Другий монах

Ти що їх держиш, наче комарів?

Перший монах

Так розтерзали бідну ту Італію.

Все ділять, ділять…

Другий монах

Тихше, ти здурів?

Перший монах

Все в барабани луплять на вербовку.

Їм люди що? Курчата для шулік.

Другий монах

Мовчи, дивись, бо за таку розмовку

щоб хто тебе за грати не упік.

Перший монах

Я хіба що, я навпаки. Я зроду.

Я мислі зав’язав на три вузли.

Я просто так, глас божий — глас народу.

При тому королі то й зв’язаних везли.

Другий монах

Мовчи.

Перший монах

Мовчу. Що я сказав такого?

Ти що, не чув подібних таємниць?

Другий монах

Франціск Ассізький промовляв до птиць.

І до вовків. А більше ні до кого.

(Посутеніло. Пролетів кажан. Монах зіщулився, провів його очима.

А інший, яблуко зірвавши над собою, ще надзелень, із хрускотом гризнув)

Перший монах

Ух, кисле!

Другий монах

Певно, те було солодше.

Перший монах

А скільки раз Адам його вкусив?