Чтение онлайн

Власне кажучи, молодого комісара мусила б насторожити готовність, з якою алжірський матрос Самі Кхурі погодився розповісти про своїх хазяїв і клієнтів. Коли б Монтеро мав більший досвід, йому неодмінно спало б на думку, що посередник, яким був Кхурі, просто не міг знати всіх тих імен і адрес, що їх він так охоче перелічував і що, як це незабаром з'ясувалось, були цілком точні. Жодна, навіть найгірше організована, гангстерська банда не могла б довірити одному своєму членові такі життєво важливі таємниці.

Хіба що вона мала б на те якісь особливі причини…

Справді, комісарові Монтеро, завдяки показанням алжірського матроса, вдалося за кілька годин заарештувати тридцять шість членів однієї з найнебезпечніших банд Франції — найбільший успіх, якого будь-коли домагався такий молодий комісар кримінальної поліції. На волі лишався тільки шеф банди.

Самі Кхурі зголосився допомогти Монтеро й тут. Він, щоправда, не знав, як звуть шефа, але сказав, що може вказати поліції його помешкання.

— Як вказати? — спитав Монтеро з підозрою. — Хіба ви не знаєте адреси?

— Минулої ночі я вперше був на квартирі в шефа. Мене повезли туди на машині. Я не хотів запитувати назву вулиці й номер будинку. Це викликало б підозру. Але я певен, що зумію відшукати будинок, якщо ви поїдете зі мною тим самим шляхом.

Монтеро схопився за телефонну трубку, щоб негайно викликати автомашину, але матрос поклав руку на важіль апарата.

— Хвилинку, комісаре! Перш ніж ви віддасте наказ, я хотів би обговорити з вами одне приватне питання.

Комісар слухняно поклав трубку. Самі Кхурі зняв руку з важеля й узяв сигарету з пачки, що лежала перед ним на столі.

— Я привезу вас туди, комісаре, якщо ви пообіцяєте, що після арешту шефа відпустите мене. Гадаю, я на це заслужив.

Комісар задумливо кивнув, але промовчав. Він чекав, що алжірець докладніше сформулює свою вимогу. Самі зробив глибоку затяжку і продовжував:

— Це моя умова. Боюся, що в іншому разі я не зможу розшукати цей будинок.

Комісар знову кивнув, але не відповів ані словом на цю пропозицію.

Поведінка комісара збентежила Самі.

— Від інших арештованих ви, однак, нічого не дізнаєтесь, — додав він. — Вони навіть не знають, хто я.

Монтеро посміхнувся:

— А звідки ви знаєте, хто в них шеф? У цій зграї ви напевне не були надто важливою персоною. Чи, може, я помиляюсь?

Самі нервово докурив сигарету, кинув недокурок на потертий зелений лінолеум, що ним було вкрито підлогу кімнати, і розтер його носком черевика. Не відповідаючи прямо на запитання Монтеро, він сказав ухильно:

— Ви ж нічим не ризикуєте. Навіть якщо я хотів би вас обдурити, все одно ваші люди зможуть мене схопити, перш ніж я залишу Францію.

В цю мить розмова урвалася. До кімнати ввійшов службовець відділу кримінальної експертизи і вручив Монтеро аналіз вмісту шкіряного мішечка.

Комісар

не виявив до нього ніякого інтересу.

— Поклади його на стіл. У мене тепер немає часу. Що там таке? Кокс? Я й без вас це знав, — сказав він сердито. — Можеш іти!

Але молодий чоловік у білому халаті не зрушив з місця, кивнув на алжірця, відкашлявся і сказав Монтеро:

— Я б на вашому місці проглянув аналіз. Це важливо!

Монтеро взяв тоненьку папку й швидко перегорнув папірці в ній. Самі Кхурі нервово потягнувся до пакунка з сигаретами, не відводячи очей від комісара. Той мовчки повернув документи експертові.

На прочитане комісар не сказав ні слова.

— Далі, Самі, далі! Розповідай! — сказав він лагідно алжірцеві.

Моряк злякано зіщулився.

— Що я можу сказати… — нічого більше. Це від вас тепер залежить — поїдемо ми чи ні. Дайте мені слово, що відпустите мене, і тоді все буде як слід, комісаре!

Монтеро повільно звівся на ноги, перехилився через стіл, рвучко схопив переляканого алжірця за комір його матроської куртки і просичав прямо йому в обличчя:

— Ти, мерзенний, дешевий покидьку! Я тобі зараз покажу… — І поки Самі, задихаючись, ловив відкритим ротом повітря, комісар з недвозначною настійливістю вів далі:— Якщо ти мені тут же на місці не скажеш всю правду, я кину тебе до камери, де сидять твої товариші, і розкажу їм, що саме ти їх зрадив. Вони з тебе котлету зроблять, любий Самі! — Він ще сильніше стягнув комір алжірця — так, що в того обличчя налилося кров'ю. — Я тобі покажу, як нас дурити! У мішечку була звичайнісінька кухонна сіль — 99,6 грама. І тільки зверху додано 0,4 грама кокаїну. Чи можна після цього повірити, що ти знаєш боса контрабандистів?

З презирливою міною він штовхнув алжірця назад на стілець і гидливо витер руку хусткою. На його подив, Самі Кхурі не розгубився.

— Що було в тім мішечку, я не знаю. І це не цікавить мене, — відказав він спокійно.

Розлючений Монтеро накинувся на нього:

— Мені твої байки ні до чого, хлопче! Ти привіз цей мішечок до Парижа, сховав його від поліції у холоші, а тепер хочеш, щоб я тобі повірив, ніби ти не знав, що в ньому? Ти що, дурником мене вважаєш?

Самі Кхурі з докорою похитав головою.

— Я не привозив мішечка до Парижа. Я одержав його тільки вчора ввечері від людей, що возили мене до квартири, яку я повинен вам показати.

— А нащо ці люди дали тобі мішечок, га? Розкажи!

— Охоче. Моїм завданням було потрапити до рук поліції, аби вона прийняла мене за торговця наркотиками. Люди заздалегідь знали про облаву й послали мене до Алжірського кварталу, а ваші агенти заарештували мене.

Тепер настала черга Монтеро хапати ротом повітря.

— Ти… ти дістав завдання?.. Та це ж…