Рибалка

Боровиковський Левко

РИБАЛКА

Після

З Дону воду брала:

«Чиє хвиля веселечко

К берегу примчала?

Чи того рибалоньки,

Що вірно кохала,

Що від нього до зіроньки

Ніченьок не спала?.»

Пливе човен — та вже його

Вода затопляє;

Та на човні знайомого

Рибалки немає.

Буйний вітер

Хвилю наганяє;

Понад Доном чорний ворон

Кряче й промовляє:

«Ой покинув рибалонька

Човник і весельце

Та затопив у Донові

Вірненькеє серце».

Ой утопав рибалонька

Та й мовив річима:

«Пливи, човне й веселенько,—

Де вірна дівчина!

Нехай човен мені буде

Замість домовини;

Хай весло поставлять люде

Хрестом на могилі!».