Чтение онлайн

Ось кров Парісова на сім мечі твоєї крові прагне!

Кассандра

Ой, Парісе!

Поліксена

Мій братику!

Андромаха

Нещасний!

Гелена

(оточена

молодими вояками; раптом згорда)

Чоловіче! Ти справді хочеш покарать мене? Чи ти на те пролив се море крові за честь мою й свою, щоб тут прилюдно ганьбить її й плямити самохіть? То се такої шани дочекалась цариця Спарти? Хто ж тепер повірить цнотливості спартанок, як і цар свою царицю зрадницею вславив?

(До вояків).

Чи й ви, спартанці, на таке пристали?

Вояки-спартанці

(що оточають Гелену)

Вона не винна! Богорівна жінка! Даремне, царю, ти ганьбиш дружину!

Менелай

(до Гелени лагідно)

Пробач мені,- я запальний, ти знаєш…

Гелена

(всміхається і простягає руку)

Я бачу, царю мій, ти не змінився.

Менелай простягає й собі руку до Гелени. Гелена бере його за руку і веде межи ахейськими лавами за Скейську браму на поле; всі розступаються перед нею з гомоном подиву.

Андромаха

Вона цариця знов, а ми - рабині! Боги, де ж ваша правда?!

Кассандра

Ха-ха-ха!

Одна з троянок

(до другої)

Кассандра засміялась… Ой, як страшно! Від неї сміху я не чула зроду.

Кассандра

(в нестямі, дивлячись, як язики полум'я грають по царських будівлях)

Сюди, сюди отих квіток огнистих! Гранати зацвіли! Весільний час!

Чутно за сценою голос старої жінки, він заводить, ридаючи страшно, немов виє.

Поліксена

(з жахом прислухається)

То наша мати!

Кассандра

То весільна пісня! Се мати дочок виряджа до шлюбу! Кассандра все неправду говорила. Нема руїни! Є життя!… життя!…

Голос

старої жінки розлягається дужче. Раптом його покриває хряск від падання будови. Заграва пожару заливає сцену.

Завіса

Діється в Елладі через довгий час після руїни Трої.

Дім арійського царя Агамемнона в Мікенах пишно заквітчаний знадвору, стежка від дверей до брами вистелена пурпурною тканиною. На небі громова туча. Блискав часом, але дощу нема.

Цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом наглядають, як раби й рабині кінчають прикрашати дім.

Клітемнестра

(до Егіста)

Такої зустрічі ніхто з царів не мав ніколи.

Егіст

Правда, Клітемнестро.

(Важливо, дивлячись їй в очі).

А пурпуру тобі не жаль?

Клітемнестра

О, ні! Не жаль мені нічого… і нікого!

Егіст

Чого ж се ти здригнулась?

Клітемнестра

Адже бачиш, Як блискавка сліпить.

Вісник

(вбігає задиханий)

Цар їде! Цар!

Клітемнестра

(до рабів)

Гей, ширше браму відчиніть! Рабині, готуйтесь квіти сипати під ноги!

Чутно гуркіт колісниці. Раби одчиняють браму настежи. За хвилину увіходить у браму Агамемнон, ведучи за руку Кассандру. Рабині сиплють їм під ноги квітки. Клітемнестра й Егіст перестрівають Агамемнона ще в брамі.

Клітемнестра

Мій царю! Мужу любий! Я не вірю своєму щастю!

(Обіймає Агамемнона).

Егіст

Брате мій коханий!

(Цілує Агамемнона).

Клітемнестра

(показує на Кассандру)

Се хто з тобою?

Агамемнон

Се дочка Пріама, пророчиця Кассандра.

Егіст

То Гелен той, що приїхав з Трої і тепера у Дельфах волю божу провіщає, то брат їй?…