Чтение онлайн

на главную - закладки

Жанры

Шрифт:

Йосипенко, мов не чув того нічого, ще щиріше клав поклони, ще голосніше читав молитви.

Служба скінчилась. Всі пани пішли у будинок, а кріпакам в чорному дворі поставили здоровенні ослони, викотили цілу бочку горілки. Розвернулася гульня;' В панському будинку чутно музика тне, своя-таки музика, а на чорному дворі стоїть гомін-клекіт. Випили мужики по корячку і загомоніли. Той скаржиться своїм горем, той тією недостачею, другий - другою. Коло Василя Кучерявого зібралася чимала купка народу, слухає, що розказує він. З купки часом доноситься радісний регіт, викрики: - Добре б було! твоїми устами, Василю, та мед пити.

–  Що то Василь там розпустив свої базікання, -

питається йосипенко з почотного місця, де сиділа кріпацька старшина: він з жінкою, дворник з жінкою, дворецького жінка та садовник.

–  Ат, блеє!
– одказав, махнувши рукою, сторож Пилип, направляючись до шаплика з горілкою.

–  Про що ж він блеє?

–  Про волю дурну!
– одказав той і пішов. Йосипенко похилився. Він сам уже чував про ту волю. Чув розмову і проміж панами й проміж кріпаками. Веселий панок, що приложив назву до Зеленої горки - Золотого горішка, раз, підпивши, сказав Гамзі:

–  А що, Степан Федорович, - воля незабаром?

–  Знать не хочу!-одказав суворо Гамза, і на цілий день насупився.

Чув він і між кріпаками. Як вірний слуга, він не витерпів не доложити панові.

–  Пане! Мужики бунтуються.

–  Що?!- грізно спитав Гамза.

–  Про волю плещуть.

–  Ні слова!- ще суворіше одказав Гамза.-Чуєш? Ні слова, коли в тюрмі посидіти не хоч!

Йосипенко сумний, невеселий вийшов від пана. Він хотів придобритися баринові, а барин і слова волі боявся. Він бачив, що те слово - гірше самої вразливішої урази доходило до серця пайового. Він бачив, від чого то. Удруге знову пішла між панами бесіда про ту волю.

–  Уже визивають нас у губернію, побалакати про волю, - доложив йому удруге другий панок.

–  Не буде сього! Сього не буде, - скрикнув Гамза.- Ніколи сього не буде! Я не переживу сього, - аж задихавшись, одказав Гамза.

Через те й похилився тепер Йосипенко. І панові сказати б, що Василь бунтує людей, та як ти його скажеш, як до його доступиш, підійдеш.

–  Господи!
– він вимовив, важко зітхнувши.- Чи вони або голодні, або холодні, що їм так тієї волі бажається.

–  Піди ж ти!
– додала його жінка, широковида. зубата молодиця, з начосами на висках.- Вовка як не годуй, а він все в ліс дивиться.

–  І ніхто мені, ніхто так, як отой Василь. З його все лихо встає. Чи він милостю бариновою обійдений? чи він у загоні живе? Жить би, жить та бога хвалить. І йому волі забажалося, - і Йосипенко зо зла тілько сплюнув.

–  Хахоль ваш народ! Дурак глюп, - посмоктуючи свою кам'яну люльку, сказав садовник-німець.- Он свой вигод не розуміє.

–  Как у такова барина не жизнь, - додала дворецька.

І кріпацька старшина пішла на всі боки судити безглузде мужицтво, що як зарубало собі на носі волю, то будь вона і голодна, і холодна, і вся в латах чи дрантях, аби таки воля.

День клонився на вечір. Сідаюче сонце з-за садка пишно обливало своїм світом чорне дворище, на котрому слонялося п'яне кріпацтво. Послідні променясті стяги його ще грали на золотій бані високого шпилю, на котрій, наче фартушина, віявся поволі білий флаг. Будинок увесь засіяв вогняним світом, - світ з його великих вікон сягав аж на цвітник, що розіслався тута ж коло будинку, на все широке дворище, де неграючі у карти пани ходили, позабиравшись під руки, і вели ото поміж собою розмову, що от, мов, як тепер гарно, усього вдоволь, а прийде "воля" і де все це дінеться, куди тілько піде? Спустошиться все це, і тілько одні пустки будуть нагадувать про колишню розкіш. Другі, поболівши серцем і втомившись слухати одну гірку річ, дослухалися, як голосно розлягалися музики.

Зате чорне дворище опустіло.

Жінки ще до заходу сонця розійшлися по своїх домівках. Чоловіки, правда, зосталися… бо зосталось ще трохи у шаплику горілки. Незабаром і вони, скінчивши, розійшлись, йосипенко один снував по йому, поблимуючи п'яними очима на всі боки, мов дозорець той, шукав ними - чи не притаїлась де в глухому кутку дурна воля. Вона тепер не сходила в його з ума. То вона, як яке страховище, ви-шкиряла на його свої зуби із затишності, намірялася пожерти все, що було перед його очима - і се дворище, і панське, і садок, і ліс, і гори, і долини. І він журився. То, наче добра сестра, стиха підходила до його і тихо шепотіла: чого ти журишся, Федоре? Не журись, дурню. Я не яка-небудь всьогосвітня повія, що осрамлю вас. Я ваша жадана думка, таємна надія. Хіба мало ще ви перетерпіли горя? Я прийшла від того горя вас осло-бонити. І йосипенко сам собі усміхався у вуси. А справді? Чого мені журитися? Хіба мало і зо мною було всякої незгоди? Так устане не на ту ногу іі на норов… Уже кому-кому, а мені, як прикажчикові, першому достається. Ти все бачиш, ти все знаєш… І сякі, такі п'янюги, злодії. Господи! Як ще ми тілько так довго терпіли… Та знову: що ж це я на Василеву стежку збіг? То ледар, волоцюга! йому теряти нічого, у його ні кола, ні двора, а в мене - он город пан подарував, вибудував хату. А що як скаже; ти забажав волі - і будь же нею довольний, а город хай буде за мною. І знову його журба нападала. Коли б так, щоб і город був, і воля. Добре б було. Тут проїжджа дорога - завів би шинок, постоялий двір. Іде чумак - заїжджав, проходе прохожий - завертає. А як же одна воля - без кола, без двора… Наче що шпигонуло у серце Йосяпенка, і він, прикро дивлячись на кухню, з вікон которої видно було світло, напрямився туди.

"Ще мало того світла сходе, - думав він, - ще І вони освітили. І трохи не шкодують господарського добра. Підожди ж…" - і дійшовши вже до порога, він круто повернув у бік до вікна. "Так краще. І підглядіти і почути можна дещо. А то тілько налякаєш".

І, приложившись до вікна, він почав придивлятись. Там була повна кухня народу: душ з вісім приїжджих парубків-кучерів, Василь, Онисько, Степан, свої дворові, душ з п'ять горничних, наряджених пишно по-празниковому: Федоська, Пріська, Гапка, Христя, Мотрона, - молоді та вродливі. Перші чотири сиділи кругом столу й грали в короля. Кругом густою лавою обступили їх хлопці і перекидалися жартівливими словами. Один Степан, як жонатий, сидів з дівчатами і, обнявши Пріську і Гапку (короля і принца), заглядав їм у карти, підказував, що ходити.

–  Та не ту ходиш. Ходи нижника, - кричав він до Пріськи, штовхнувши її у бік. І та, граючи очима і згинаючись, ходила нижника.

–  А ти бий вишником!-кричав знову Гапці, котра намірювалася бити тузом.- Все ж хоч одна взятка буде.

–  Е, Степане! Як так помагати, то я й слухати не хочу!- сердилась Пріська.

–  А що ж? Коли б ти походила королем, то там би ні одної взятки не було.

–  То ти їй помагаєш?

–  А то ж кому? Це моя давня любоваї - викрикував він, ударивши злегка Гапку по спині.

–  Мені, мені помагай, Степане!
– соваючись, гукала Гапка.- І я ж тебе здавна кохаю.

–  А як здавна, то й поцілуємося.

–  Нумо.

І, жартуючи, Гапка цілувала Степана. Всі реготались.

–  Воно, бачу, Степанові найкраще випало, - чухаючи потилицю, казав приїжджий парубок.- Я хоч би і місцями з ним помінятись, то согласен.

–  А дзуськи!
– одказував Степан.

–  Підожди ж, підожди - я жінці скажу, як ти з дівчатами женихаєшся, - хвалився Онисько, високий парубок, син дворника.

Поделиться:
Популярные книги

Архил...? 4

Кожевников Павел
4. Архил...?
Фантастика:
фэнтези
попаданцы
альтернативная история
5.50
рейтинг книги
Архил...? 4

PiHKAL

Шульгин Александр
Документальная литература:
биографии и мемуары
4.67
рейтинг книги
PiHKAL

Идеальный мир для Лекаря 16

Сапфир Олег
16. Лекарь
Фантастика:
боевая фантастика
юмористическая фантастика
аниме
5.00
рейтинг книги
Идеальный мир для Лекаря 16

Стеллар. Компиляция. Книги 1-9

Прокофьев Роман Юрьевич
Стеллар
Фантастика:
киберпанк
рпг
постапокалипсис
технофэнтези
5.25
рейтинг книги
Стеллар. Компиляция. Книги 1-9

Перешагнуть пропасть

Муравьёв Константин Николаевич
1. Перешагнуть пропасть
Фантастика:
боевая фантастика
космическая фантастика
8.38
рейтинг книги
Перешагнуть пропасть

Гоген в Полинезии

Даниельссон Бенгт
Документальная литература:
биографии и мемуары
5.00
рейтинг книги
Гоген в Полинезии

Немецкие танки в бою

Барятинский Михаил Борисович
1. Танки в бою
Документальная литература:
прочая документальная литература
5.75
рейтинг книги
Немецкие танки в бою

Имя нам Легион. Том 5

Дорничев Дмитрий
5. Меж двух миров
Фантастика:
боевая фантастика
рпг
аниме
5.00
рейтинг книги
Имя нам Легион. Том 5

Большой шеф Красной капеллы: Впервые в мире беседы с Леопольдом Треппером

Томин Валентин Романович
Герои тайной войны
Приключения:
исторические приключения
5.00
рейтинг книги
Большой шеф Красной капеллы: Впервые в мире беседы с Леопольдом Треппером

Игра на чужом поле

Иванов Дмитрий
14. Девяностые
Фантастика:
попаданцы
альтернативная история
5.40
рейтинг книги
Игра на чужом поле

Кризис есть кризис: Лидеры российской и мировой экономики о путях выхода из кризиса

Дорофеев Владислав Юрьевич
Деловая литература:
о бизнесе популярно
5.00
рейтинг книги
Кризис есть кризис: Лидеры российской и мировой экономики о путях выхода из кризиса

Затмение

Грэм Уинстон
5. Сага о Полдарках
Любовные романы:
исторические любовные романы
6.50
рейтинг книги
Затмение

Точка Бифуркации

Смит Дейлор
1. ТБ
Фантастика:
боевая фантастика
7.43
рейтинг книги
Точка Бифуркации

История политических и правовых учений. Шпаргалки

Князева Светлана Александровна
Зачет
Научно-образовательная:
обществознание
юриспруденция
государство и право
шпаргалки
6.00
рейтинг книги
История политических и правовых учений. Шпаргалки