Чтение онлайн

Розганяючи власн системи, оглядаю дизайн свого колеги. Коли ми учора проявили його НК, той мав звичний мен вигляд звичайного костюму верс-1.1. Тепер же костюм виглядав абсолютно накше: став значно витонченший, стрункший, зникла показна брутальнсть, одразу помтний сильний акцент саме на швидксну роботу, ус вразлив зони були прикрит щитками, а взор витягнувся униз, перетворившись на дзеркальне Y-подбне забрало, в якому суперник мг побачити хба що власну перелякану пику. Я аж задивився. Тльки пстолет у руках вигляда не дуже доречно. Йому б щось серйознше, наприклад SCARAB, або Feline - був би красень!

Прикривамо

ельфйку. Церес одразу ж гасить стрльцв, вибива тих, хто з арбалетами. Я ж перехоплюю кинут в наш бк нож, й метаю х по найближчих ворогах. Дво уже не встануть, ще один кричить хапаться за вибите око, намагаючись витягнути з очниц ржаву залзяку. Поки вн вдволкся - добиваю його. Вд надмрного навантаження шкра на руках просто не встига рухатися за тлом, розлтаючись клаптями на вс боки. Користуюся цим, рухаюся так, щоб якомога бльша х частина полетла в обличчя розбйникв. На якусь мить нас прикрива кривавий туман. Ворог забарився, розгублений незвичним видовищем. Поки крапл штучно кров падають, я прориваюся крзь цю завсу й одним рухом перерубую ще двох рядових виконавцв. Тепер в повтр летять ще й шматки шкри з нг, маскуватися уже нема сенсу, тому скидаю з себе залишки одягу й опускаю на голову маску.

У фльмах часто показують, як супергеро на неймоврнй швидкост бгають мстом встигають за дол секунди знешкодити одразу клькох злочинцв. А ось вам! У мене зараз лише подвйне прискорення, а опори уже нема. Псок розлтаться з-пд нг, як вода пд катером. Ну як накажете мен у таких умовах рухатися? Та якби хтось з цих йолопв змг би ухилитися, я б полетв повз нього до найближчого дерева. А так доводиться використовувати свох жертв у якост опори. Якби це на бруквц, чи асфальт - там уже можна маневрувати, а тут... Тому нема нчого дивного, що псля зустрч з мною розбйники розлтаються як кегл. Нехай краще лтають вони, а не я.

Небезпечних зон майже нема, тактичний аналзатор скрзь показу зелен сектори, лише бля одного з нападникв простр поступово червон. З руки випада амулет, а в чат над його головою повльно проявляться фраза: "Вдсту..." Знову дивлюся на амулет. Той свтиться все сильнше, а сенсори пищать про накопичення ним електростатичного заряду. Граната! Рвуся до пдривника й ударом ноги зафутболюю амулет далеко в лс. Сигналю Цересу, щоб закнчував. Той кива вдстрлю останнй патрон у спостергача, який саме намагався злиняти, але пада неподалк вд стрльцв. Напевно Тайто вв вогонь у автоматичному режим, накше витратити ус двадцять патронв менш нж за дв секунди просто неможливо. Треба буде зробити збльшен магазини - щонайменше на тридцять патронв. Бльше активних ворогв нема, можна збирати паралзованих полонених.

Десь у лс сенсори реструють спалах електромагнтного випромнювання, тут я розумю, що ми влипли! То була не граната, а активатор. А навколо нас розкидано добрий десяток мн! Церес теж це розум , хапаючи Ауру за шкибарку, да газу. Ой дурень! Одразу видно, що ще не звик працювати у форсаж. Але схаменувся швидко: вдчуши, що одяг у руках рветься, вн хапа ельфйку за руку й тягне на себе. Буде вивих, але це буде вже потм. Зараз же головне - покинути зону ураження. Я рухаюся перехресним курсом через клька метрв псля старту пдхоплюю двчину з ншого боку. Наше прискорення зроста, тому Церес зручнше перехоплю ношу, ми вже усма

силами впирамося в таку немцну землю, намагаючись якнайшвидше забратися звдси.

Але часу виявилося недостатньо. Сенсори на спин показують, як спрацьовують вишибну заряди з-пд земл вистрибують товст цилндри. Невже "жабка"? Ршення до нас з Тайто приходить одночасно: трохи пригальмовумо тло ельфйки, щоб нерця пдтягнула й ноги, а сам охоплюмо з обох бокв. Вийшов такий-соб мцний горшок з двочою начинкою всередин. Мни виявилися не шрапнельн, як я боявся, а звичайн фугаси. В такому вид боприпасв головним вражаючим фактором виступа ударна хвиля. Радус покриття таких мн вдносно невеликий, але ж х тут мало не пд кожен кущ понапихували!

На жаль розташування мн ми не знали, тому й полетли зовсм не у той бк, куди очкували. Вилетвши з полум'я наче гарматне ядро, ми покотилися схилом, аж поки не шубовснули у струмок, де й розпалися.

Витягуючи Ауру на берег, я пдводив пдсумки зткнення: полонених не взяли, особистсть замовника не дзналися, засвтилися перед Аурою... Хоча щодо останнього я можу не хвилюватися, ельфйка ще до тями не прийшла, а шкру на замну втраченй дрон мен зараз притягне. Я бльше хвилювався б за нших, випадкових свдкв, як могли ненароком натрапити на нашу компаню. Та й спостережн веж у ключових точках маршруту могли добре роздивитися нашу бучу. Напевно на мсце нциденту вже вирушили вартов, а значить наш слд, нас самих скоро знайдуть. Ех, зрвалося наше змагання...

Як виявилося - нчого не зрвалося. Минуло хвилин п'ять, а реакц вд органзаторв ми так не дочекалися. Дрони не помтили абсолютно някого руху н на трибунах, н з контрольного центру. Бльше того - нашу сутичку з розбйниками взагал сприйняли як одне з випробувань! Трохи подумавши, я наказав шукати усх, чия реакця хоч трохи вдрзняться вд прогнозовано. Коло пошукв обмежив знатними особами та персоналом Академ - бльше нхто не мг би органзувати таку складну операцю прямо пд носом Церкви. Або вона сама це все влаштувала. Знаю, що так люди вмють тримати обличчя, але хоча б якась реакця на вдхилення вд хнього плану повинна бути. я не впевнений, що мшенню була саме Аура.

Тут ельфйка прокинулася. Церес приховав НК одразу псля сутички, я уже закнчив перевдягатися у принесену дроном замну, тому питань стосовно бйки виникнути не повинно. Двчина серйозно постраждала пд час сутички. При чому основн травми вона отримала пд час евакуац, а не безпосередньо бою. Загалом все обмежувалося великою клькстю синякв, гематомою та вивихом кист. Можна вважати, що вдбулася легким переляком, але про продовження гонки не може бути й мови. От тльки сама вона вважала накше.

– Я продовжую гонку.
– вперто повторила вона, пднмаючись на схил, по якому ми скотилися.

– У Вас вивих кист струс мозку.
– намагався переконати Тайто, але двка продовжувала дряпатися, не зважаючи на приступи запаморочення.

– Бгти це не завадить.

– Вам лежати треба, а не бгати.

– Намагатеся мене зупинити?
– з погрозою поцкавилася вона.

– Як знаш, попередити - дло наше.
– перебиваю я Цереса, махаю йому йти дал.

Розрахунок виявився врним. Пднявшись на пагорб ми вийшли прямо назустрч Ханл. Двчинка навть не здивувалася, побачивши мне у такй компан.